Домашня » Топ » Україна стане незалежною, тоді, коли пізнає справжню свободу

Україна стане незалежною, тоді, коли пізнає справжню свободу

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Українське суспільство вимагає змін. Суттєвих, ефективних, результативних, тих, які виведуть нас на новий рівень розвитку. Більшості не подобається наше сьогодення, – та це й не дивно, адже західний рівень життя, добробут сусідів виправдано не дають українцям спокою. Однак як би не поривалися українці до позитивних змін, їх невидимою тятивою відтягує назад війна. Багато хто так і не розуміє до кінця, що ж насправді відбувається, не осмислює, та й не задумується, чому ж така важка «доля» знову спіткала українців.

Як не прикро, але ми призвичаїлися жити у двох реальностях – з війною і миром. Сповіщення із фронту стають буденністю і, як не парадоксально, часто навіть не зачіпають. І ось із таким багажем різнополюсних почуттів ми наближаємося до ще однієї віхи у житті – річниці незалежності України. Ревно прагнучи свободи, українці так і не спромоглися вміло скористалися нею.

2017 рік також є роком святкування 500-річчя Реформації. Незважаючи на серйозні суспільні виклики, економічні негаразди та політичні нестабільності, Бог відкриває перед нами, християнами, перспективи для служіння нашим співвітчизникам. У свободі і незалежності країни ми отримали неабиякі можливості служити суспільству. Адже для нас найцінніше – мати свободу для проголошення Євангелія.

Як християни, ми завжди маємо залишатися свідомою частиною суспільства, адже в часи потрясінь і змін саме покликані жертовно діяти і служити. Ми переконані, що справжня реформація починається зі зміни серця, необхідних змін у наших родинах і церквах. І тоді щось суттєве відбудеться в країні.

Політична незалежність чи економічна стабільність стане реальною тільки тоді, коли ми, як християни, подбаємо насамперед про духовні трансформації та сприятимемо їх утвердженню в суспільстві. Розмова про реформи реформ не замінить. Імітація руху не приведе до розвитку. Існують певні біблійні умови, які гарантують справжню незалежність та розвиток суспільства.

Благословення країни відображено в біблійному Псалмі. Це звучить як переконливий доказ готовності Бога благословляти і нашу землю, якщо Україна визнає Його верховенство і біблійні закони.

«Блаженний той народ, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі! Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських,приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!
Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили, для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає, щоб рятувати життя їхнє від смерті, і щоб за час голоду їх оживляти!
Душа наша надію покладає на Господа, Він наша поміч і щит наш, бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святе Його ми надію кладемо!
Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!» (Пс. 33:13-22).

Ці біблійні рядки пронизані вірою в Бога. Це маніфест визнання Його величі і влади над усіма! Сьогодні українцям потрібне саме таке усвідомлення.

Згадуючи минулі часи, доходимо висновку: як страшно жити без Бога! В часи, коли ідеологи атеїзму переконували: «Бога нема!» або «Релігія – опіум для народу!», мало хто думав, що за подібне потрібно буде розплачуватися. Кинуте насіння безбожжя проростало. Виховуючи комунізм, сильні світу так і не помітили, що дійшли до прірви. І наслідки не забарилися. Рай збудувати не вдалося. А головна причина полягала в тому, що до раю людина вирішила йти без Бога. «Ковалі» свого щастя виявилися розчарованими аутсайдерами. Імперія розпалася виправдано.

Сьогодні начебто і Бога шанують, однак росте нове покоління атеїстів і нігілістів.

«Я нікому вже не вірю, – пригадую, ділилася зі мною молода жінка. – Всі – злодії і брехуни… В цій країні немає правди!» – резюмувала вона. Чому ж так? Озлобленість і зневіра охоплюють душі тих, хто ще вчора сподівався і мріяв про краще життя. Покращення не відбулося, а погіршення стало настільки нестерпним, що життя почало втрачати зміст.

З точки зору Біблії потрібно зауважити: бажання досягнути процвітання залежить насамперед від прийняття суспільством Божих умов, які приводять до очікуваних результатів. Але наші ровесники вперто вірять у диво, мовляв, «якось прорвемося». Правда в іншому: без Бога, без впокорення перед Його Словом у нас нема перспективи.

З огляду на досвід минулих поколінь, варто визнати: кожне правління, яке не підкоряється Божим законам, – приречене.

Це означає, що для президента чи прем᾽єр-міністра, взагалі будь-кого, хто при владі, визначальними законами мають бути Божі закони. Це має стати основою їхнього світогляду і принципом державного управління. Тоді державні структури базуватимуться на моральних засадах, а закони країни відображатимуть справедливі біблійні норми, які приведуть до розвитку держави. Біблія стверджує: «Цар утримує край правосуддям, а людина хабарами руйнує його» (Пр. 29:40).

Влада, яка не «продається» утверджує правосуддя і закладає добробут у країні

. Але якщо спотворюються Божі заповіді, а людина при владі забуває Хто стоїть над нею – руйнації не уникнути.

Мудрий Соломон зауважив: «І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда… Я сказав був у серці своєму: судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час» (Екл. 3:16-17). Чи не про нас, бува, це; про наші прагнення і хитрість, якою ми намагаємося перехитрити самі себе?

Якось, проходячи Хрещатиком, на місці, де стояв Майдан, прочитав таке: «Наша релігія – свобода». Звучить по-сучасному, демократично і водночас досить безвідповідально. Безвідповідально перед Богом і країною.

Виборюючи свободу, не варто її робити ідолом. Справжньої свободи без Бога не існує!

Парадокс у тім, що сучасна людина прагне незалежності від людей і від Бога. Вимагає права грішити і легалізовувати гріх, демонструвати і рекламувати ганебні збочення, видаючи їх за «європейські цінності». Плутаючи праведне з грішним, наш сучасник ніяк не втямить, що насправді йде проти Бога. І навіть забігання до церкви на кілька хвилин не допоможе.

Свобода – це передусім можливість правильно обирати Боже, а не право жити, як заманеться.

Сьогодні, в часи відносності і безпринципності, християнам важливо посилити своє служіння. Наше справжнє свято – це відродження людини і її свідоме повернення до Бога. Так зміниться економіка, прийдуть до влади відповідальні політики, і країна переживе справжню Реформацію.

Більше про свободу та незалежність:

Постійно молимося за Україну. Важливо, щоб залежність від Бога стала щоденним життям українців. Тоді Господь благословить державу зайняти гідне місце і стати взірцем духовності в Європі. Він сказав: «…і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!» (2 Хр. 7:14).

Справжня незалежність від гріха і диявола настане тоді, коли кожен українець схилиться перед Богом. Це стане гарантією нашого успіху в особистому житті, родинах та нашій країні, якій ми так щиро бажаємо процвітання.

Валерій Антонюк

Попередня Стаття

Хто Ти - Юрій Монда

Наступна Стаття

Корейський феномен

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *