Царство вам небесне!

5
Поширень
Pinterest Google+

Всі ми на цьому світі тимчасово. В контексті земних реалій, навіть саме слово «життя» містить деяку іронію, означаючи процес вмирання. Ми з народження «поставлені на лічильник»: клітини нашого організму запрограмовані на кінцеве число поділок. Як тільки воно вичерпується – все, game over! Навіть якщо ми ніколи не будемо хворіти, рано, чи пізно це життя закінчиться. Як казав класик, «що з людиною не роби, вона наполегливо повзе на кладовище». Усюди пропонують безліч рецептів, як уберегтися від хвороб – хронічних, вірусних, сезонних і т.п. Але сезонні хвороби проходять, а сезонне здоров’я так і не настає.

У будь-якому випадку, знайти бажаючих поговорити про здоров’я неважко. А ось говорити про смерть якось не прийнято. Люди стурбовані тим, чого неможливо утримати, але всіляко уникають розмов про те, чого неможливо уникнути. У підсумку смерть приходить несподівано. Не те що б була у нас надія обійти її. Але ми часто опиняємося до неї не готові. І, згадуючи померлих, хтось ні-ні, та й скаже, зітхнувши: «Царство їм небесне!», Маючи на увазі якесь блаженне існування по ту сторону смерті.

Але якщо Царство Небесне – це потойбічний світ, в чому ж тоді полягає Добра Новина Царства Божого (Марк 1:14)? Що означають слова Спасителя: «наблизилось Царство Небесне» (Мф.3: 2); «Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:21); і – «деякі з тут-які не зазнають смерті, як не побачать Царства Божого» (Марка 9: 1)? Вони,  що, подібно солодкозвучного Орфея або хитромудрого Улісса, заживо відправляться в царство тіней? У якийсь потойбічний світ, який, мало того, ще й наблизився (ось вже – радісна новина!), А й ще всередині нас виявився?

Царство – це де править цар. Царство Небесне – сфера правління Небесного Царя. І приймаючи Його підданство, людина знаходить для себе Царство Небесне не тільки посмертно, але вже в цьому житті. Ми, громадяни Царства завжди повинні бути готові до смерті, як наречена – до приходу нареченого. Для нас смерть – лише переддень справжнього життя, де немає ні страху, ні болю, ні страждань. Кому «життя – Христос», тому «смерть – наддбання» (Фил. 1:21). Хтось покине цей світ раніше, хтось пізніше, але ніхто нікого не випередить, «щоб ви гідно поводилися перед чужими і ні в чому не мали нестатків. Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про померлих, аби не сумували, як інші, котрі не мають надії. Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним. Це говоримо вам Словом Господнім: що ми, живі, які залишимося до приходу Господнього, не випередимо померлих. Адже Сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сурмі, зійде з неба, — і першими воскреснуть померлі в Христі. Потім ми, живі, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, — і так завжди будемо з Господом. Тому потішайте одне одного цими словами» (1 Сол. 4: 12-18).

Ті хто не знають Бога бояться говорити про смерть, бо для них перемога Христа над смертю – ніщо. Перемога-то вже здійснена. Але для тих, хто не здався на милість переможця, смерть – Дамоклів меч; вирок, який завжди з тобою. Живуть без Господа – заручники смерті. Ця суєтне життя, повне болю і сліз – все, що у них є. Але побажай їм Царства Небесного – вирішать, що ми бажаємо смерті. Лише той хто знає Писання побачить в цих словах побажання вічного життя.

У одного знайомого американця виникли «доктринальні розбіжності» з владою, і він вирішив покинути країну. У видачі паспорта йому відмовили як неблагонадійному. Але він, не довго думаючи, виправив собі в якійсь християнській конторі паспорт … громадянина Царства Небесного («є багато чого на світі, друг Гораціо …»), з яким і звернувся за візою. Працівники посольства вникати в доктрину не стали, а попросили нормальний паспорт громадянина США. Не здійснений мігрант написав мені гнівного листа (ніби я – відповідаю за консульську службу): мовляв, невже ваші бюрократи не розуміють, що громадянство Царства Небесного незрівнянно важливіше громадянства якоїсь там Америки ?! Довелося його заспокоювати, кажучи, що напевно співробітники це розуміють. Але проблема – в іншому: наша країна ще не встановила з Царством Небесним дипломатичних відносин, і візу поки що можна отримати тільки в одну сторону.

Більше про Царство небесне:

Проте, ті які звертаються до Небесного Царя безпосередньо, отримують не просто візу, і не тільки підданство. Їм присвоюється звання царських дітей! Незалежно від того, в якому віці, в яку епоху і громадянами якої держави ми покинемо цей світ – ми всі разом будемо схоплені на зустріч Господу. Царство Небесне перевершує це життя і всякий, хто доклав зусилля, щоб увійти в нього, вже перейшов від вічної смерті в життя вічне, як би довго не протрималася життя тимчасове. Царство вам Небесне!

Попередня стаття

Смерть Заходу

Наступна стаття

Вибір - що ти обираєш?

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *