Сила прощення Нельсона Мандели

0
Поширень
Pinterest Google+

Відношення до Нельсона Мандели дуже неоднозначне. Багато хто впевнений, що його філософія ненасильства походила з біблійного вчення про непротивлення злу.

У той 1994 рік, коли почалися вибори президента ПАР, багато хто боявся розвитку страшного сценарію. Багаторічний період жорсткого диктату «білих» підійшов до кінця, настало правління мультирасове і демократичне. Але що, якщо «темношкіра більшість», яка настраждалась під гнітом білошкірих диктаторів – вимагатиме розплати?

Майже всі були переконані, що країну поглине хвиля насильства, яка переросте в громадянську війну. Однак ці жахіття були відвернені мудрістю однієї людини, яка сама пережила чимало несправедливості, прекрасно розуміла, що помста – це отрута, а прощення – зцілення.

Цією людиною був Нельсон Мандела.

Це колишній політичний в’язень, який став у той доленосний час президентом, зупинив загрозливі процеси моральним авторитетом і силою свого заклику до примирення. До слів Мандели дослухалися, бо він сам багато постраждав – 27 років тюремного ув’язнення і каторжної праці. Ще в тюрмі він боровся за відміну апартеїду і кінець правлячого режиму.

Його звільнення в 1990 році викликало хвилю радості у всьому світі і ейфорію в ПАР, але до миру в країні було ще далеко. Чим ближчими були перші «міжрасові вибори», тим більше відчувалася напруга в різних регіонах південноафриканської держави. Виконавчий президент ПАР Ф. де Кларк і Нельсон Мандела зробили сміливі кроки на шляху відміни апартеїду, але і були обґрунтовані побоювання, що після виборів можуть початися кровопролитні акти розплати. Однак Мандела, після того, як його вибрали президентом, вибрав нову риторику – примирення і прощення.

Мандела не тільки енергійно боровся проти апартеїду, але і закликав націю до єдності і релігійної свободи. Такі заклики давали церквам нові можливості для підготовки місіонерів і євангелистів, які могли не тільки нести Благу Вість, але і сприяти зціленню глибоких «ран» в розділеному суспільстві.

Президент Мандела був одним з перших, хто заохочував церкву брати участь у побудові нової нації. Навіть залишивши пост президента, він багато робив для процвітання церкви.

Що ж сталося з цією людиною, яка колись була ініціатором і підбурювачем, який вирішив збройним шляхом змінити існуючий режим? Довге перебування в тюрмі, роздуми і вивчення Писання пом’якшили його серце. Тому, коли тиск світової спільноти і зміни в країні змусили існуючий режим шукати компроміс, Мандела вже сформувався, як зрілий політик. Він знав, що в нього з’явилась унікальна можливість реалізувати свої політичні амбіції, але також розумів, що нація повинна «закопати сокиру війни», як це зробив він, знаходячись у в’язниці.

У 1990 році під час своєї публічної промови, присвяченій його звільненню, Мандела сказав: «Я знав, що, йдучи до воріт тюрми, якщо не залишу гіркоту, то так і залишусь в’язнем».

Більше про християн політиків:

Мандела був звичайною людиною зі своїми недоліками, але він зміг змінити світ завдяки своїй наполегливості, прощенню і відмові плекати в серці ненависть. Він був впевнений, що любов більш природньо проникає в серце людини, ніж ненависть, і якщо люди «вміють ненавидіти, вони тим більше повинні вміти любити».

Саме в цій істині світ відчайдушно має потребу зараз, особливо в нашій країні, де палає конфлікт, продовжуються гоніння. Настане час, коли війна закінчиться і потрібно буде жити далі. Без прощення і звільнення від ненависті ніяк не вдасться збудувати здорове процвітаюче суспільство. 

Анатолій Якобчук
за матеріалом «Голос Істини» 

Попередня стаття

Коли настане мир

Наступна стаття

Молитва Франсизка Ассізького

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *