Як годиться або поведінкові стереотипи

7
Поширень
Pinterest Google+

Поведінкові стереотипи відносяться до явних аспектів культури, до її видимих проявів. Це як неусвідомлювані дії «за звичкою», так і елементи виховання, що передаються в якості приписів (етикет). Вони визначають те, як в даній культурі прийнято входити в будинок; як вітати людину відповідно до його соціального становища – нижчого, рівного, старшого; як споживати їжу, як лягати спати; як займати своє місце в суспільстві і як позначати його і т. п.

Наприклад, серед речей, які захопив з собою один західний місіонер, вирушаючи в гірські райони Папуа-Нової Гвінеї, були піджак і пальто. Але якщо піджак ще міг стати в нагоді під час пари прохолодних ночей в році, пальто виявилося зовсім марним. Місцеві ж жителі взагалі не користувалися одягом крім пов’язок на стегнах. За непотрібністю місіонер віддав своє пальто одному з них. Яке ж було здивування «благодійника», коли власник обнови став носити пальто щодня, незважаючи на спеку, важка праця і тривалі гірські переходи. «Навіщо ти його одягаєш?» – запитав він аборигена, який був мокрий від поту. «Якщо я не буду його надягати, як люди дізнаються, що воно у мене є?» – була відповідь. Для тубільця пальто виявилося не одягом, а шатами – символом якогось особливого соціального статусу.

Велика кількість поведінкових норм передаються в процесі виховання. Так, європейці привчають своїх дітей користуватися за столом виделкою і ножем. На Філіппінах вам ножа не запропонують – там культурні люди послуговуються виделкою і ложкою: спочатку, притримуючи великі шматки виделкою, треба розламати їх ложкою на більш дрібні, а потім, нагортаючи їх виделкою в ложку, відправляти її в рот. Китайці з дитинства володіють мистецтвом їсти паличками – використовуючи одну з них як нерухому опору, маніпулюють другою за допомогою пальців тієї ж руки. Індус же вважатиме за краще не користуватися жодним з цих приладів – наскільки б ретельно їх не вимили, вони все одно будуть нечисті ритуально. Адже хто знає, якого числа губ вони вже торкалися? І де гарантії, що ними не користувалися представники іншої касти? Тому  потрібно їсти виключно пальцями правої руки – вони в чужому роті не бували жодного разу!

Більше про стеоретипи:

Важливо розуміти при цьому, що поведінкові стереотипи не мають відношення до моралі. Це не питання моральності, це питання звичаїв. Розповідають, що в одній сім’ї було четверо дітей: троє вихованих і один невихований. Настав голод. Батьки, зваривши казанок картоплі, вивалили її на стіл. Кожен з’їв по картоплині, але одна залишилася зайвою, і ніхто не наважувався її взяти. Раптово погасло світло і пролунав крик. Коли ж світло знову запалили, на картоплині лежала рука, з якої стирчали три вилки. Хоча ступінь «вихованості» у дітей була різною, мораль у всіх була одна: поки ніхто не бачить – хапай!

Сергій Головін (Основи кросскультурного благовістя)

Попередня стаття

Мораль і гуманізм

Наступна стаття

Завантажити газети Слово про Слово за 2017 рік

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *