Поезія
Спільна дорога
Ми різними ішли дорогами,
Тепер – одна на все життя,
Аби постали перед Богом ми,
Скріпивши душі почуттям.
Як щасно нам, і як нам легітно,
І ні печалі, ні образ…
Чому ж так світ зайшовся реготом?
Невже не розуміє нас?
Що без любові благородної
Його б зчорніла білизна,
І сонце ранками не сходило б,
І не верталася б весна.
Усе не так було б… О Господи,
Благослови мою любов –
Нехай співає тихо росами
І тішить душі нам обом.
Ми лиш в любові жити мусимо
У світі Божому, а, втім,
Було, сміявся над Ісусом він,
Що був розп’ятий на хресті.
Нехай ніколи не повториться
Ця незабутня прикра мить,
Хай день новий любов’ю твориться –
І Бог його благословить.
Сергій Рачинець