Роджер Бекон – біографія

1214–1292

7
Поширень
Pinterest Google+

Сказати про те, хто саме заклав підвалини сучасної науки — завдання не з простих. Проте ім’я Роджера Бекона — оригінального мислителя, дослідника та реформатора, безсумнівно, буде звучати серед можливих відповідей.

Роджер  Бекон народився у 1214 р. в містечку Ілчестер (графство Сомерсет), в Англії, у сім’ї, яка була достатньо забезпеченою, по-перше, і заохочувала заняття наукою, по-друге. Саме тому, за словами самого Бекона, він міг дозволити собі більше двох тисяч фунтів витрачати не на розваги та забави, а на таблиці, книги, інструменти та інше, необхідне для наукових справ. А читання книг на все життя стане для нього найулюбленішою та найважливішою справою. Згодом він скаже: «Читання робить людину обізнаною, бесіда – кмітливою, а звичка записувати – точною».

Наступний крок — здобування освіти в Оксфордському університеті. Тут Роджер опановує логіку та граматику, а потім відправляється до Паризького університету вивчати богослів’я. Зрештою, у двадцятисемирічному віці Бекон здобуває ступінь магістра мистецтв. Майбутній вчений з цілого серця віддався в навчання, вивчаючи математику, оптику, мови. Його мета — поборення помилок та ствердження істини: «Людській натурі взагалі більш спорідненою є глупота, ніж мудрість; а тому й якості, які заполонюють людську дурість, мають найбільшу силу впливу».

Оскільки студентські роки Бекона створили йому репутацію серйозного та перспективного дослідника, запрошення на викладацьку роботу не примусило себе довго чекати. Бекон-студент у Паризькому університеті стає Беконом-викладачем, що читає протягом шести років лекції з філософії Аристотеля на факультеті мистецтв. Гострий розум та не менше на язик уміщують його, з одного боку, у самісіньке серце вчених суперечок і дискусій із колегами-схоластами, а з іншого, сприяють здобуттю ступеня доктора філософії та прізвиська Doctor Mirabilis, яке означає «Дивний доктор».

Соработники Творца
Придбати книгу “Соработники Творца”

У 1250 р. Бекон, утомлений паризькими баталіями, повертається до Англії та викладає в Оксфордському університеті. Вартим уваги є те, що приблизно водночас він вступає до католицького ордену монахів-францисканців. Заразом він починає працю над книгами, де викладає свій погляд на світоустрій, закони природи та необхідності духовних реформ у церкві. Останнє, до речі, швидше за все, стало причиною переслідувань Бекона ієрархами церкви. Так, у 1257 р. генерал ордену Бонавентура звинувачує його у відступництві від догматів істинної церкви та занятті чорною магією. Як наслідок, ученому забороняють викладати, а потім його, для кращої надійності, надсилають під нагляд ордену до францисканського монастиря в Парижі. «Ув’язнення», яке, до слова, завершилося щасливим поверненням ученого до Оксфорда з дозволом викладати, тривало близько 10 років. На витрачаючи часу надаремно, Бекон у цей період свого життя пише відразу три книги — «Велика праця» (Opus maius), «Малу працю» (Opus minus; доповнення до «Великої») та «Третю працю» (Opus tertium; короткий виклад ідеї «Великої»). На додаток до цих він складає ще один винятковий за змістом твір під назвою «Послання ченця Роджера Бекона про таємні дії мистецтва і природи і нікчемність магії» (Epistola fratris Rogerii Baconis de secretis operibus artis et naturae, et de nullitate magiae). Скидається на те, що назва цього твору викликана тими звинуваченнями, через які вченого позбавили права вести викладацьку діяльність та відправили в заслання. Тут Бекон безщадно викриває черевомовців і шахраїв, критикує практику спіритизму (викликання духів), а також усякі види ворожби й віщування. включно зі складенням астрологічних прогнозів. Разом із тим, у цій же книзі, дослідник пропонує проекти літального апарату, підводного човна, описує рецепт створення пороху, а також закладає основи криптографії — науки про шифрування текстів. Сам трактат складається з семи частин: перша розповідає про чотири причини людських помилок, друга пояснює, що вся необхідна для людини мудрість знаходиться в Священному Писанні, третя присвячена граматиці, четверта — математиці, п’ята — оптиці, шоста — експериментальній науці, сьома — моральній філософії.

Праці Бекона заклали підвалини сучасного розуміння природи знання та ролі досвіду в процесі пізнання: «Існує два способи пізнання, а саме: з допомогою доказу та з досвіду. З досвіду ми доходимо до висновку, проте він не підтверджує та не розвіює сумніви так, щоби дух заспокоївся в спогляданні істини, якщо до неї не призведе нас шлях досвіду. Адже багато хто мають докази щодо предмету пізнання, проте, оскільки не володіють досвідом та нехтують ним, то не уникають зла й не здобувають блага».

Важливо зазначити, що в той самий час папа Климент IV звертається до Бекона з проханням викласти власні погляди щодо необхідних для церкви реформ. Це створило сприятливу можливість для того, щоби книги Бекона були не лише написані, а й видані. Разом із книгами, які були написані в монастирі, монах-новатор готує в Оксфорді ще два трактати: «Загальну математику» (Communia mathematic) та «Загальне природознавство» (Communia naturalium), де він розглядає найбільш загальні й базові питання математики та фізики відповідно.

Здавалося б, до визнання заслуг та віддання шани рукою сягнути,  проте, як це інколи трапляється й у нашому житті, історія Бекона раптово набула нового, не зовсім приємного характеру. Його покровитель Климент IV помирає, і ворожнеча опонентів ученого знаходить новий вихід. У 1278 р. його ув’язнюють за звинуваченням у єресі, а саме — нападках на духовенство. ствердженнях про його невігластво, закидах членам церкви у недотриманні Божих заповідей. Точно сказати, скільки часу Бекон пробув у в’язниці, сьогодні важко. Одні кажуть, що 2 роки, заразом другі називають довший термін — 14 років. Але це не так і важливо. Справа в іншому.

По-перше, доля монаха-новатора вкотре справдила стару євангельську істину про те, що пророка у своїй вітчизні, як правило, не чекають, а, якщо він і з’являється, то поспішають урезонити… Це, до речі, потрібно пам’ятати всім, хто прагне щось змінити, покращити, виправити та вдосконалити, як у сфері науки, так і у сфері суспільних відносин. Пошук істини часто пов’язаний із протистоянням авторитетам. Сам Бекон казав: «Існують чотири найбільші перепони на шляху до осягнення істини, а саме: приклад нікчемного й недостойного авторитету, постійність звички, думка нетямущого натовпу та прикриття власного невігластва показною мудрістю». Примітно, що причиною цих помилок Бекон уважає зіпсутість або гріховність людської натури: «Чотири загальні причини всіх наших бід, що вражають від початку світу всякий стан і всяку людину, якою би мудрою вона не була (окрім Господа нашого Ісуса Христа та Блаженної Діви Марії), хоч раз примушують відхилитися від істинного шляху чи від вищої досконалості.

По-друге, очевидно, що заняття наукою та духовні переконання в душі Бекона не лише не суперечили, а й доповнювали один одного. Пориваючись до досконалості й у науці, й у теології, він намагався бути вірним своєму ж правилу: «Краще зовсім не мати уявлення про Бога, аніж його мати недостойним для Нього». Одкровення й досвід, на думку Бекона, не скасовують, а доповнюють одне одного: «Бо часто осяюють благодать віри й божественне натхнення не лише в духовних речах, а й у тілесних і філософських науках… Подвійний шлях пізнання речей: один — через філософський досвід, інший, геть кращий, — через божественне натхнення».

Роджер Бекон, який служив Богу й людям, пізнавав Творця та передавав знання про Нього студентам, тримався принципу: «Насолоджуватися щастям — величезне благо, мати змогу ділитися ним з іншими — ще більше». Прагнучи до більшого щастя, він так і не одружився, віджартовуючися тим, що «найкращі починання, які принесли найбільшу користь суспільству, походили від неодружених і бездітних людей». Не надило його завдання розбагатіти, оскільки він знав справжню ціну грошей: «Багато тих, хто думає, що вони зможуть придбати все за свої багатства, самі, у першу чергу, продають себе». Водночас він бачив своє призначення в тому, щоби допомогти своїм співвітчизникам не лише зрозуміти істину, відкриту Богом у Священному Писанні — Біблії, але й правильно застосувати її до реалій сучасного життя: «Уся мудрість вміщується у Св. Письмі, хоч і повинна пояснюватися через право й філософію; і як у кулаці збирається те, що ширше розгорнуте на долоні, так і вся корисна людині мудрість зведена у Св. Письмі, але не повністю роз’яснена, і її роз’яснення — це канонічне право і філософія… а філософія — це розкриття божественної мудрості за допомогою вчення й мистецтва».

Більше про відомих вчених:

На завершення нашої першої історії, скажемо, що останні дні земного життя нашого героя минули не у в’язниці, а на волі. Він помер у 1392 р., працюючи над своєю останньою книгою — «Коротке дослідження богослів’я» (Compendium studii theologie), яка відома лише в уривках і, видимо, так і не була завершена…

Соработники Творца«Співпрацівниками Творця» – це біографічний збірник життєписів знаменитих людей: вчених, композиторів, художників, педагогів, лікарів, державних діячів. Кожен з них – захоплююче свідоцтво того, як віра в Бога-Творця впливає на спосіб життя людини, допомагає її власникові усвідомити своє покликання, розвинути дані Богом здібності, принести багатьом людям користь, допомогу, радість і натхнення. Книга доступна дорослим і дітям, адресована студентам, викладачам, батькам, священнослужителям, а також всім, хто шукає приклад для себе або відповіді на хвилюючі питання віри, життя, творчості.    

Купити книгу “Соработники Творца

Попередня стаття

Співробітництво між Україною і США буде розвиватися інтенстивніше - нардеп Унгурян

Наступна стаття

В Україні буде можливість навчатись онлайн в американському університеті

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *