Про неприйнятність деяких форм насильства з погляду християнської моралі

5
Поширень
Pinterest Google+

15 березня 2019 р. в Новій Зеландії в мечетях м. Крайстчерч звершений зухвалий терористичний напад на мирних беззбройних людей під час молитви! Цей напад був вчинений підлими безпринципними людьми, які діяли всупереч християнській моралі та вченню Церкви Христової про застосування зброї. З одного боку й недивно, бо, на вряд чи, хтось буде називати їх “християнами”, тим більше, що здійснювали ці безбожники збройний напад на мирних людей з язичницькою символікою на своїй амуніції.

Але мене непокоїть та обставина, що в соціальних мережах, по-перше, деякі люди, які називають себе християнами схвально віднеслися до цього підлого масового вбивства людей; по-друге, нападників деякі асоціюють, чомусь, саме з “християнами”…

З цього приводу хочу сказати декілька слів:

  1. Я рішуче засуджую страшний акт насилля терористичний напад й вбивства невинних людей в мечетях м.Крайстчерч, в Новій Зеландії під час молитви. 
  2. Хочу висловити свою позицію щодо неприпустимості подібних терористичних актів, яка базується на вчені Святого Письма та досвіду Христової Церкви:

Ніякий терористичний акт, який направлений на мирних людей без зброї не можна виправдовувати жодними аргументами за жодних обставин! Тим більше, коли жертвами терористичного акту стають люди, які збираються на молитву!

Християни повинні надихатися в будь-якій боротьбі прикладами лицарів, які керувалися найвищими святими християнськими ідеалами. Хочу нагадати, що історичний досвід та традиція християнського лицарства засуджує навіть поєдинок з озброєним супротивником, в разі, якщо той озброєний більш слабкою зброєю ніж ви, чи ви виступаєте проти нього не в рівних умовах, а з явною перевагою! В таких випадках багато відомих прикладів свідчить про те, що добрі християни самі відкидали зброю, яка надає їм перевагу та ставали до бою на рівних. Виходячи з цього, як може охарактеризувати істинний християнин напад озброєних бойовиків на мирних та беззбройних людей? Характеризувати він зможе такий акт лише, як найнижчу підлість, яку тільки може чинити людина зі зброєю!

Християнська мораль говорить про те, що воїн Христовий у випадку збройного конфлікту проти агресорів навіть до полоненого, який вже без зброї, повинен відноситися, як до людини. Християнин має право ліквідовувати терориста, агресора в бою, але, вже раз Бог допустив ворога взяти живим та обеззброїти й віддати в твої руки, поводитися з ним потрібно гідно, як личить шляхетному християнину. Якщо ми повинні ставитися по-людські навіть до полонених ворогів, то, тим більше, повинні ставитися з почуттям Христової любові до будь-яких мирних громадян, які оточують нас, бо вони в даний момент становлять для християнина категорію «ближнього». Поки «ближній» не перетнув риску й не почав вести проти нас війну (не перейшовши в категорію «агресора») ми відносимося до нього у відповідності з вченням «Про доброго самарянина» (Лук. 10:25-37), згідно якого в мирних обставинах представник самарянського народу, допоміг юдею, незважаючи на те, що між самарянами та євреями існувала ворожнеча. Таке ставлення до мирної людини, яка була в скрутних обставинах, не зважаючи на ментальні, релігійні чи інші відмінності, Христос визнав правильним та благословенним ставленням!

Але будь-який «ближній» може перейти в категорію «агресора», лише тоді християнин може відповідно до агресії такого ворога адекватно реагувати та давати йому відсіч, згідно вчення «Про два меча». Хочу нагадати християнам коротко сутність вчення «Про два меча»:

«…Всі, хто візьме меч, від меча і загинуть!» (Матв. 26:52)

«А якщо робиш зло, бiйся, бо вiн недаремно носить меч; вiн — Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло!» (Римл. 13:4)

Євангелія наголошує на те, що в конфлікті має бути два мечі. Меч «перший» (агресора), який його бере, й меч «другий» (оборони й покарання), який присікає «першого» меча. Не один лише меч повинен бути (агресора) і все, без адекватної відповіді, але й «другий». Отже, християнин може підняти меч «другий», щоб дати відсіч й здійснити покарання того, хто взяв меч «перший». Тобто Християнин збройною боротьбою відповідає у відповідь на збройну агресію. Якщо якийсь «християнин» візьме меч «перший» й піде проти обеззброєних мирних людей, він підпадає під прокляття «першого» меча й теж матиме відплату меча «другого»!

Цинічною зневагою до вчення Церкви та традицій християнського лицарства є некоректне порівняння будь-якого теракту проти мирних беззбройних людей, тим більше під час молитви, з хрестовим походом. Хочу нагадати, що Хрестовий похід був оголошений, як адекватна відповідь, проти ворогів Візантії, які зі зброєю в руках захоплювали землі й цілі міста православних християн.

Деякі “християни”, без осуду відносяться до сатанинського акту вбивства людей на молитві, через те, що мовляв, деякі представники релігії ісламу теж роблять терористичні акти направленні проти мирних громадян. Нагадую, що християнин за жодних обставин не може схвалювати, а тим більше робити, тих вчинків, які сам засуджує! Якщо когось з християн обурюють такі насильницькі дії нелюдів, вони своє обурення повинні направляти на боротьбу з тими, хто вбиває мирних людей, а не, за прикладом покидьків, теж вбивати мирних жителів!!!

Більше про терористичний напад:

На кінець, хочу наголосити, що Християнство не беззубе, це не буддизм чи маніхейство! Християни повинні протистояти злу сміливо, в т.ч. при необхідності зі зброєю у руках! Але християнство не використовує підлих, неблагословенних Богом методів боротьби!

Слава Ісусу Христу!

Амінь!

Попередня стаття

РЄПЦУ просить від кандидатів на пост Президента прояснення позицій

Наступна стаття

Чи повинні християни бути патріотами?

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *