Потреба в Бозі
Людина – складна істота. З одного боку, вона не хоче ні від кого залежати, не бажає комусь підкорятися. З іншого боку, вона відчуває потребу належати комусь. Самотність болісна. Потреба в Бозі є однією з основних. Людині погано, коли вона – нічия. Її потрібне спілкування («прийняття спільного») як з подібними собі, так і з чимось вищим. Аргументи, засновані на визнанні в людині ірраціональної потреби в Бозі, отримали назву екзистенціальних (від латинського existentia – існування).
У наші дні, правда, широко поширена зворотна ідея, висловлена австрійським психоаналітиком Зигмундом Фрейдом (1856-1939). Фрейд заявляв, що віра в Бога – це проекція бажаного на дійсне. Нам, мовляв, хочеться, щоб у нас був великий добрий татусь, який би про нас піклувався, – ось ми самі собі його і вигадали.
Схоже, уявлення Фрейда про релігію – той самий випадок, коли його вчення в найбільшій мірі відповідає реальності. Адже біблійну віру в відповідальність гріховної людини перед святим Творцем навряд чи можна порахувати задоволенням власних бажань. Якраз вірити, що Бога немає, – це і означає видавати бажане за дійсне, слідуючи старим принципом: ми самі собі будемо, як боги, і самі будемо вирішувати, що добре, що погано.
Навряд чи аргументацію Фрейда взяли б на озброєння вихователі сирітського притулку, щоб втішати подібним чином своїх підопічних. Навіщо, мовляв, ти сумуєш за мамою? Мам ж не існує! Тобі просто хочеться, щоб у тебе була мама, ось ти її собі і вигадав. Мама – це проекція твоїх бажань на дійсність.
Але як туга по матері говорить про реальність матері, відчуття потреби в Бозі свідчить про Його існування! Будь-яка потреба є свідченням того, що повинен бути і об’єкт її задоволення. Потреби без відповідного їй об’єкта не буває. Якщо людина відчуває холод, значить, існує тепло. Наявність статевого потягу повідомляє нам про реальність шлюбних відносин. Раз є голод, значить, десь є і їжа. Раз є спрага, значить, існує і питво.
Більше про потреба в Бозі:
Таким чином, наявність у нас потреби в якомусь вищому сенсі, в призначенні, є доказом їх існування. А вони можуть відбуватися тільки від Творця. Блаженний Августин (354-430) пише: «Ти створив нас для Себе, і душа наша доти нудиться і не знаходить собі спокою, доки не заспокоїться в Тобі».
Читайте головні новини “Слово про Слово” в соціальних мережах Facebook і Twitter