Передіснування душі?

Теорії про душу. Частина 1

2
Поширення
Pinterest WhatsApp

«І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею» (Буття 2:7). Ми сміливо можемо удавати, що нам усе зрозуміло про виникнення душі першої людини. Але звідки беруться душі усіх наступних людей? Щодо цього є безліч теорій.

Так, теорія «передіснування безсмертних душ» стверджує, що душі самі по собі автономні і безсмертні, Бог же тимчасово з’єднує кожну з них з відповідним тілом під час зачаття або під час народження людини. Непросто сьогодні знайти богослова, готового ручитися за цю ідею. Проте, на рівні «народного богослов’я» вона живуча настільки, що багато вірян дивуються, коли дізнаються, що словосполучення «безсмертна душа» до Біблії ніякого стосунку не має. Ну а поза Церквою повсюдно існує поширена думка, що, нібито, життєве завдання християнина – принижувати своє «тлінне тіло» заради порятунку цієї самої «безсмертної душі».

Особливо сумно чути, як вдаються до цієї ідеї противники легалізації абортів або клонування людини. Замість обґрунтованих моральних аргументів про крайню гріховність вбивства невинних немовлят і ставлення до особистості, як до власності, вони стверджують, що подібні практики створюють проблеми Богу. У першому випадку у Нього залишаються зайві непотрібны душі, у другому – нестача душ для створюваних маніпуляційними методами тіл. Деякі навіть стверджують, що у людського клону взагалі не може бути душі. Але запропонуємо прихильникам цієї тези обговорити її з будь-якої парою однояйцевих близнюків, що припадають один одному природними клонами. Ми не в змозі створити Богу будь-якої проблеми, над ту, що Він створив Собі Сам, створивши нас з вами. Однак усезнавець Творець відав і те, на що йшов, і те, яку Ціну доведеться Йому за це заплатити.

Теорія передіснування безсмертних душ сходить до вчення Платона. Вона відкинута Церквою як єретична ще в перші століття християнства разом з іншими доктринами гностиків, які її сповідували. Сама ідея безсмертної душі суперечить Писанню. Людина – творіння Боже. Бог вічний, Він перебуває поза часом. Він – Творець усього, і часу в тому числі. Все, що створено, не має власного незалежного буття. Письмо однозначно стверджує: безсмертний Один лише Бог: «Блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами, Єдиний, що має безсмертя» (1 Тимофія 6:15,16).

Людина ж сам по собі цим атрибутом не володіє. Вона знаходить безсмертя, лише перебуваючи в єднанні зі своїм Творцем як джерелом безсмертя. Це почасти подібно до квітки. Поки вона в єднанні з живодавчим його коренем, вона і сама жива, зростає і розвивається. Бувши ж зірваною, відділеною від кореня, квітка деякий час ще здається живою, але насправді з цього моменту вона починає вмирати.

Подання про смерть або смерті душі має біблійне обґрунтування. «Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!» (Числа 23:10); «Бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні» (Від Матвія 10:28). Тому-то гине душа і потребує порятунку, досягти якого можна лише шляхом відновлення стосунків з Творцем через віру:

«Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!» (Псалтир 118:81);

«Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі» (Євреїв 10:39);

«бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам» (1 Петра 1:9).

Питання лише в тому, що в цих текстах мається на увазі під душею. Адже найчастіше це слово виступає як синекдоха (алегоричне уявлення цілого його частиною) поняття «людина» (див. Буття 46:26, 1 Петра 3:20 та ін.)

З іншого боку, спроба поєднати з Біблійним вченням ідею передіснування в ідеальному духовному світі «безсмертної душі», яку Бог потім з’єднує з «грішним тілом», породжує серйозну богословську проблему. Душа ця теж спочатку гріховна, або ж стає гріховною при з’єднанні з тілом? У першому випадку на Богові лежить відповідальність за створення душ грішними, у другому – за їх спокушання тілом.

Але проблема ця – уявна. Вираз «порятунок безсмертної душі» прийшло в ужиток наших сучасників не з Біблії, а з язичницьких ідей, мається на увазі під порятунком душі її звільнення від тіла. Сама по собі будь-яка «душа» (тобто людина) смертна. Врятовані «душі» (люди) безсмертні не тому, що позбулися тіл, а тому що у Христі знову долучилися до Бога – Джерела безсмертя. Письмо прояснює це, кажучи про дві смерті і два воскресіння:

  • На першу смерть ми всі приречені, померши духовно (тобто, відпавши від Бога) в Адамі. Як наслідок, ми вмираємо фізично подібно відірваній від кореня квітці. «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12); «В Адамі вмирають усі» (1 Коринтян 15:22). Перша смерть зберігає свою владу, поки не знищений цей світ. «Що з людиною не роби, вона наполегливо повзе на кладовище».
  • Під першим воскресінням мається на увазі «народження згори» через віру в Христа. «Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади» (Об’явлення 20:6).
  • Друге воскресіння – це загальне воскресіння у Друге Пришестя Христове «раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть» (рос. «и мертвые воскреснут нетленными») (1 Коринтян 15:52). Зверніть увагу на слово «нетлінними», вживання якого не мало б сенсу, якби йшлося виключно про душу.
  • Друга смерть – це вічна погибель, яка очікує всіх, хто не пережив першого воскресіння. «Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне» (Об’явлення 20: 14-15). Для її учасників другу неділю стане як першим, так і останнім, тому що можливості покаяння вже не буде.

Ось що говорить Господь про друге воскресіння і другу смерть: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Від Матвія 25:31-34, 41).

Якось раз я бачив оголошення: «Робимо ремонт швидко, якісно, дешево. Виберіть два варіанти з трьох». Письмо надає нам чотири варіанти, у тому числі перша смерть і другу неділю неминучі: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євреям 9:27). З наявних опцій ці дві – безальтернативні. Але у владі людини вибрати між першим воскресінням і другою смертю: або, оживлений одного разу, померти двічі, або, померши одного разу, ожити двічі. Беручи Христа, ми стаємо співучасниками першого воскресіння, і друга смерть втрачає свою владу над нами.

Без Бога людина («адам» по-єврейськи) приречений: «вернешся в землю, (по-єврейськи -«адама») бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Ця паралель добре простежується на латині, де «humanus» означає «людина», а «humus» – «земля». Аж до епохи Просвітництва вона носила відтінок не першості людини у всесвіті, а його тлінну обмеженість, нікчемність перед обличчям вічності.

Смертна людина знаходить безсмертя лише в новому житті в Христі Ісусі: «Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!»(1 Коринтян 15:53-54).

Більше про передіснування душі:

Не будемо забувати: справді біблійна дихотомія полягає не в автономії душі і тіла, але в розрізненні між категоріями «святість» і «гріх». А це, у свою чергу, пов’язане з іншого дихотомією – між поняттями «слава» і «смерть». Слава була спочатку уготована людині за задумом Творця. Смерть стала результатом відкидання цієї слави. Таким чином, порятунок по благодаті через віру не зводиться до одного лише позбавлення від смерті. Воно являє собою відновлення людини в її первозданній славі шляхом примирення з Богом через Його Сина Ісуса Христа.

Читайте головні новини “Слово про Слово” в соціальних мережах Facebook і Twitter

Телеграм Слово про Слово

Читайте нас в Телеграм

Попередня публікація

Чому «Трійця» свято?

Наступна публікація

Громадяни, які проти Гей-параду проведуть акцію протесту

Не має коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *