Пастка

0
Поширень
Pinterest Google+

Інколи мені люди задають запитання: «Чи правда те, що ти розповідала, чи дійсно це трапилось насправді?» Сумно слухати такі запитання від християн, які щодня читають Біблію, відвідують церкву і, врешті, які моляться. Невже такою слабкою є наша віра, коли ми говоримо про чудеса, які Бог звершує сьогодні?! Чи то не Він Своїм всемогутнім Словом створив світ і все, що наповнює його? Чи не наш Бог звершував чудеса для Ізраїлю, виводячи його з Єгипту? Чи не Його силою розійшлися води моря?

Ми ще сумніваємось в чудах, які звершив Ісус? Згадайте зцілених прокажених, сліпців біля дороги, а дочку Яіра, сина вдови і Лазаря, якого воскресив Ісус. Якщо ми цьому не віримо, то чи варто себе називати християнами? Бог завжди і навіки Той самий. Він, звершував чудеса у часи апостолів, і зараз, серед нас все Той же люблячий, ніжний і всемогутній. Це Його любов творить наші долі. Нехай же наша віра міцніє, коли ми чуємо свідоцтва людей.

Аня не росла в християнській родині, але батьки, особливо мама, навчали її добра, чесності, справедливості. Мама не тільки навчала на словах – Аня бачила, як легко вона вміє прощати, як охоче допомагає в чужій біді, як вміє сказати правду в будь-якій ситуації. Аня мріяла бути схожою до мами, щоби мати повагу і любов від тих хто її оточував.

Йшов час. Дівчина закінчила школу, поступила в педучилище. Життя в гуртожитку серед молодих людей, які так легковажно дивилися на світ, понівечила серце Ані. Незабаром у неї з’явились друзі, – безтурботні, веселі. Дискотеки, пиятика, наркотики, розваги – все це стало буднями друзів Ані. І вона охоче влилась у їхній потік. Пам’ятає, як її вперше вкололи наркотик. Думала – для проби, щоб дізнатися, що ж це таке, і відразу й залишити. Всього раз… але після першого разу був другий, а потім третій… Тепер Аня носила одяг з довгими рукавами, бо її потрібно було ховати сліди від уколів.

А потім прийшло кохання. І їй здалося, що вона сходить від кохання з розуму. І коли дізналась, що буде дитинка, вирішила, що народить, навіть, якщо залишиться сама. Стосунки з коханим не склалися: жили то разом, то нарізно. Їхнє життя було однаково брудним і порожнім. Мама, дізнавшись, що в Ані скоро буде дитина, схлипуючи крізь сльози, втішала доньку:
– Не хвилюйся, виховаємо, виростимо!

Звідки бідній жінці було знати про всі пригоди доньки, адже бачила її рідко – донька навчалася в місті, а мати жила в селищі. Аня народила сина, назвала іменем коханого і довірила виховувати малюка мамі. Гарний, з великими очима хлопчик навряд чи знав, що руки, які його пестили, – були руками його бабусі. Це її він сказав перше «мама», коли вчився говорити.

А в житті Анни одне кохання замінювало інше, прив’язаність до наркотика зростала. Незабаром її виключили з училища, хоч до закінчення залишалось мало що. Але хтось з друзів допоміг влаштуватися на роботу, і вона не занепадала на дусі. Про сина думати було ніколи – Аня знала, що він в надійних і турботливих руках мами.

А потім з’явився він. Несхожий на інших. Гарний і порядний, освідчений. Ганна скорила його своїми величезними очима і скромною посмішкою. Стали жити разом, просто так, без реєстрації і весілля. Вона перестала колотися, але стала вживати таблетки, нюхала і курила наркотики. Без них вона вже не могла, як не старалася. Чоловік зрозумів її обман, коли Аня була вже вагітною. І знову вона народила – цього разу доньку, намагаючись створити сім’ю. Але сім’ї не вийшло. З пологового її забирала мама. Вона бідкалася, що у доньки-красуні така нещасна доля. Цього разу Аня вирішила залишитися вдома, виховувати дітей.

Син її зовсім не визнавав, кликав її по імені, як сестру, і навіть трохи боявся. Їй не хотілося, щоб так сталося і з донькою. Однак ломки доводили до відчаю; і ось, кинувши дітей, вона повернулася до колишнього брудного життя. Мати вже знала про все, коли Аня прийшла в її дім з третьою дитиною на руках. Батька недавно поховали. Кілька років він мучився від важкої хвороби, а тепер його не стало. Втомлена від горя мати з відчаєм дивилася на дочку. Невже все спочатку? Здавалось, що жінці похилого віку вже не під силу пеленки і безсонні ночі біля колиски ще одного малюка. Але задурманена наркотиком дочка погрожувала:
– Не хочеш його брати – не треба, віднесу в дитячий будинок!

Мати прихистила і цю дитину, назвавши її своєю, і виховала троє внуків, які кликали її мамою. А донька знову пішла геть.

Люди то жаліли її, то засуджували за погане виховання доньки. Як говориться: «чуже горе руками розведу», – і мати не ображалася на людей. Діти росли. Старшому Віталіку було вже шість, Світланці чотири, а найменшому Олексію всього рік, коли бабуся занедужала. І тоді на допомогу прийшла жінка, яка недавно приїхала в їхнє поселення, скрізь і усім розповідала про Бога, Його любов і спасіння через Ісуса Христа.

Мати Анни ненадовго лягла в лікарню, а жінка-християнка взяла на себе турботу про дітей. Повернувшись додому, мати Ганни побачила доглянутий дім, діти – задоволеними і ситими. Так у неї з’явилась подруга – християнка Людмила. Тепер вони проводили час разом. Людмила намагалася допомогти Ганиній мамі, чим могла. Вона принесла в цей дім духовне пробудження. Незабаром Ганина мама разом з Людмилою вже їздили в церкву на богослужіння, а через якийсь час Ісус Христос став і її Спасителем. Разом з дітьми і своєю новою подругою вона кожен день молилася Богу, просячи спасіння доньки.

А ось від Анни не було звістки. Раніше вона хоч інколи з’являлася вдома на день-два, але мати не раділа її візитам, тому що разом з від’їздом доньки з дому зникали то гроші, то речі… Тепер же мама Ганни просила Бога, щоб Він повернув доньку додому, адже її враженій гріхом душі потрібно було почути вість про спасіння.

Анна, опустилася на саме дно життя, і душа її томилась. В хвилини просвітлення розуміла, що потрапила в страшну пастку, але сил вибратися з неї вже не було. В такі хвилини, коли докори сумління вимотували її серце, Анні не хотілось жити. І ось одного разу вона сказала сама собі: «досить», і взяла жменю снодійних пігулок. Молода жінка, втративши всякий зміст існування, вирішила заснути так, щоб ніколи не прокинутись.

Напівмертву Аню знайшла подруга. А потім лікарі чудом повернули її до життя. Опритомнівши, налякана тим, що трапилось, Ганна вирішила після лікарні відвідати матір і дітей. Пізнім вечором вона тихо, з тремтінням увійшла в рідний дім, їй було соромно і страшно. Хотілося, як в дитинстві, пригорнутися до мами, відчути мир і спокій. Ганна ледве чутно пройшла в дитячу, звідти лунали голоси. Але те, що вона побачила, вразило її. Діти і мама стояли на колінах молячись за неї.

Більше про свободу від залежності:

– Господи, врятуй і помилуй нашу маму Анну, – прохав старший син.
– Поверни її нам, Господи, і зроби так, щоб вона стала хорошою, а ми її не боялись і любили, – просила донька.
Ганина мама плакала і теж гаряче кликала до Бога. Анна, недовго думаючи, стала з ними поруч.

– Боже, прости мене, я так більше жити не можу! – Анна ридала, сльози потоком лились з її очей, очищуючи розум, звільняючи серце від важкості гріха. І не тільки сльози лилися в цю хвилину, то кров Ісуса очищала її від усякого гріха.

Діти і мати слухали її і розуміли, що тільки Ісус Христос міг вчинити подібне.

Бог повністю змінив її життя. Анна отримала свободу від наркотиків. Перемагаючи біль, вона шепотіла: «Краще вмерти від ломки, але бути з Господом, ніж піти з цього світу без болю і потрапити в пекло». І Бог допоміг їй. Тепер вона хороша християнка, виховує дітей і радіє спілкуванню з сім’єю.

… Ось така історія. Ісус Христос прийшов, щоб випустити змучених на волю. Не здорові мають потребу в лікарі, але хворі. Господи, як нам осягнути безмежність Твоєї любові, як донести її людям?

Олена Чепілка

Попередня стаття

Про трагедію в Парижі або не цілуйся з дияволом!

Наступна стаття

Окупанти на Донбасі закривають церкви та вбивають священиків

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *