Остромирове Євангеліє

6
Поширень
Pinterest Google+

Крім Реймського Євангелія Русь-Україна на той час вже мала й багато  інших перекладених і написаних книг, що за своїм і духовно-культурним змістом і високохудожнім  мистецьким оздобленням не поступалися візантійським, а в багатьох моментах перевищували їх.  Такою значущою і найдавніше датованою пам’яткою українського письменства що збереглася до нашого часу, є Остромирове Євангеліє.

Як відомо в Києві, за часів князювання Ярослава Мудрого, вже існувала перша українська книгозбірня, що розміщувалася в Софійському соборі. Саме тут працювали перші руські книжники і перекладачі, що дали на просвіту нашому народові близько 950 старовинних рукописів. Доля більшості з них невідома. Але все ж таки дещо з тієї епохи дійшло і до наших днів.

В кожної книги, як і в людини, є своя життєва історія. Це стосується без винятку всіх книг – чи всесвітньовідомих, чи малих і незначущих, але важливих для самих письменників. Тож і в Остромирового Євангелія вона також є.

У стародавньому Києві на ту пору розміщувалася великокняжа майстерня рукописних книжок, де талановиті переписувачі й перекладачі книг, які були монахами, працювали над своїми творами. До одного з них, диякона Григорія, звернувся новгородський посадник  Остромир, родич київського князя Ізяслава, сина Ярослава Мудрого. Він попросив для власних духовних потреб переписати Євангеліє. Прохання диякон Григорій задовольнив, про що він на останній сторінці рукопису зробив приписку: „ Азъ Григорий диякон написахъ Евангелие се”, а також указав, що почав його 21 жовтня 1056 року і закінчив 12 травня 1057 року. Те, що рукопис доволі ошатний і високоякісний за своїм виконанням, говорить про те, що працювали над ним доволі старанно.

За підрахунками дослідників на такий пергаментний шедевр потрібно було використати шкури 175 телят. Воно, на думку багатьох дослідників Біблії і української минувшини,  входить до почесної низки книг київського походження давньоруської доби, таких як «Збірник Святослава», «Архангельське Євангеліє» та інших, в яких містяться характерні мовні риси живої української мови. Особливо це стосується лексики і морфології, як, наприклад:  «багатьє,  багно, гай,  глечик,  гребля,  жадати,  жито,  зоря,  кожух, криниця,  лазня,  оболонь,  полонина,  тулитися, ховатися,  яр  та чимало  інших».

За підрахунками науковців в Остромировому Євангелії 82 рази автор перекладу вживає оригінальну форму давального відмінку іменників чоловічого роду однини з суфіксами -ови, -єви, невластиву для старослов’янської мови: синовиАвраамови, Господєви. Перекладач українізує ім’я  Єлена на Олену.

Подальша доля цього рукопису, на відміну від багатьох його ровесників, склалася, можна сказати, щасливо. Як доносить нам історія, перший її замовник власник Остромир, а звідси і назва Євангелія – Остромирове – наклав головою у військовому поході. По його смерті, як припускають дослідники, книгу передали до новгородського Софійського собору, в якому шедевр знайшов тимчасовий прихисток на кілька століть.

Якимось дивом Остромирове Євангеліє потрапило до палацової  Кремлівської церкви у Москві. Бо згадують його в одному з описів. За наказом московського імператора Петра І 1720 року українську книгу відправляють до новоутвореної  молодої столиці Московської держави – Санкт-Петербургу.  Та після смерті царя сліди твору знову губляться. Знайшли її лише через 85 років у гардеробі московської цариці Катерини II. Поневіряння київської пам’ятки припинилися, коли московський імператор Олександр І наказав зберігати її в Імператорській бібліотеці.

Можливо, за Божим провидінням, це вберегло її від  пожежі у Москві під час французько-московської війни 1812 року. Проте, ще одне випробування випало на долю цієї книги. 1932 року до приміщенні, де провадили ремонтні роботи, вдерлися грабіжники, розбили вітрину, здерли і вкрали срібний оклад Євангелія, а сам безцінний рукопис закинули за шафу. Його реставрували, але вирішили більше не переплітати. Остромирове Євангеліє, зшите в зошити, зберігається в спеціальному футлярі зі старого дуба в Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі.

Остромирове Євангеліє далеко не єдина книга в стародавній Русі-Україні на зрозумілій для тодішніх українців мові. Традицію заснувань бібліотек і рукописних майстерень по всіх значних українських містах старокиївської держави підхоплюють і інші князі. Візантійська богослужба в Русі-Україні не могла цілком задовольнити мовні запити руського люду. Хоч церковнослов’янська мова і була значно ближче для розуміння українців, але говорили вони і думали не мовою богослужіння.

Духівництво, яке до упадку старокиївської держави було з Греції, не переймалося мовним пристосуванням Святого Письма  і церковної служби до потреб корінного народу. Тому ця справа стала планидою одинаків, які при переписуванні старослов’янських текстів, вносили до них українські слова. В такий спосіб вони наближували мову текстів Святого Письма до народу і робили його зрозумілішою для українців. Певна річ, що ці зміни не були такими великими за обсягом. Але й ті тексти Євангелій, що дійшли до нас, засвідчують ці спроби.  Звісно, що в силу історичних обставин збереглася тільки дещиця тої величезної спадщини княжої Руси.

Більше про древні українські книги:

В поданому списку наведені тільки ті Євангелія, що дійшли до нас і які доступні для дослідників. Далеко не про всі дійшли відомості про їхніх авторів і подальшу  їхню долю. Крім цього, на жаль, вони, в силу об’єктивних історичних причин не були достатньо опрацьовані мовознавцями й істориками. Тому здебільшого допитливий читач має можливість отримати доволі небагато інформації про них: назву, приблизний рік написання, місце створення пам’ятки, ім’я автора, якщо є, нинішнє місце зберігання рукопису. В одних історія трохи більша, в інших – трохи менша, а в третіх – і того немає, хіба що тільки окремі уривчасті дані. Тож, спраглий знань читач може поки що ознайомитися з цими стислими оповідями про невмирущі твори.

Попередня стаття

Святе Письмо в Русі – Україні

Наступна стаття

У Сполучених Штатах не припиняється дискусія довкола абортів

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *