Поезія
Не проміняти б віру на обряд – Олексій Дунаєв
Не проміняти б віру на обряд,
Живе моління – на бездушну звичку.
Не зупинитись і не йти назад,
І не загаснути огарком свічки.
Суєтна віра – лише звук пустий.
Життя будуймо на міцній основі.
Не треба зваб чужої красоти,
А – укріплятись у Господнім Слові.
Як небезпечно йти на міражі,
Боятися тривог, зрікатись ноші.
І це вважати щастям для душі,
Мені ж дорожчі перевірки Божі.
Де ж сенс лиш самолюбством жити, де?
Адже усе земне іде в могилу.
Та люблячи і Бога, і людей.
Більше поезії Олексія Дунаєва
Олексій Дунаєв