Домашня » Поезія » Настійливо виважую слова

Настійливо виважую слова

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Настійливо виважую слова
І кожне вивіряю чи не всоте.
Яка ж це каторжно важка робота,
Чоло аж сьомим потом залива.

Долоні, мов стара, пошерхла жерсть.
Та не бере мене від цього сором.
Вже не пером орудую, а ломом,
Вгризаючись у віковічну твердь.

Сорочку сіру вже плямує сіль,
Дзвенить об камінь лом, немов на сполох…
Не зупинюсь, бо чую владний голос
У звуках тих настійливих зусиль.

О ти, свята благословенна мить! –
Знайти наріжний камінь для будови,
Оте магічне життєдайне Слово,
Що не вмира, а все животворить!

Михайло Козубовський

Попередня Стаття

Біблія – сила, яка сформувала світ

Наступна Стаття

Сила слова

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *