Відміни, помилуй…

0
Поширень
Pinterest Google+

В черговий раз ми стоїмо на межі життя та смерті, на порозі національної катастрофи. Так було в часи голодомору, в дні Чорнобиля. Сьогодні нам загрожує війна. Українці – не чужий для Бога народ. Князь Володимир здійснив хрещення Русі. Також в нашій історії було не мало отців віри, заступників та праведників. Але кожного разу, коли біда нас минала, ми знову впадали в гріхи ідолопоклонства: обожнювали себе, всю націю чи її окремі класи, еліти, регіони, свою партію, свою конфесію. Останнім часом ми сповідували культ споживання. Ми вірили в силу грошей. Як наслідок – всепроникаюча корупція, узурпація влади, криза в сфері освіти, дефіцит довіри, відсутність єдності та любові. Після всього, що нам дав Бог, ми знову відкинули Його. Це принесло біду.

В Біблії є подібна історія. Мойсей вивів народ з Єгипту і веде в Обітовану землю. Але, коли трохи затримується на горі в спілкуванні з Богом, люди відрікаються від Творця і обирають собі зручного божка – золотого тільця. Без духовного лідера люди втрачають орієнтир, не хочуть нікуди йти. Вони хочуть веселитися, забути труднощі минулого… Люди шукають легких рішень і мало думають про віру та істину. Легко забути святого Бога-Творця і звернутися до зручних «ручних» божків.

«Господь сказав Мойсеєві: «Іди притьмом наділ, бо зіпсувався народ твій, що ти вивів з Єгипетської землі. Занадто скоро звернули вони зі шляху, що Я був вказав їм..»

«І говорив далі Господь до Мойсея: «Дивлюсь я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий…»(Вихід 32).

Та Бог не принижує народ, а випробовує Мойсея. Чи готовий він стояти за таких людей, чи готовий прийняти їх зі всіма недоліками? Мойсей же, не виправдовуючи гріхи народу, апелює до вірності Божої. «Навіщо, Господи, палатиме гнів Твій на народ Твій, що Ти вивів з землі Єгипетської потужною силою й міцною рукою. Навіщо мали б єгиптяни говорити: на лихо вивів він їх, щоб повбивати їх в горах та вигубити їх з лиця землі? Відверни ярість обурення Твого та зміни гнів на милість супроти Твого народу» (Вихід 32:11).

Так, наш народ є нашим народом. Ми несемо відповідальність за нього. Але український народ є також Божим народом. Це означає, що Бог ради Себе, Своєї вірності і Свого Імені може виявити милість і спасіння, силу і перемогу.

Смиренний Мойсей не лише просить, але й вимагає: «Відверни, згадай…» Він переконує Бога, заступається за народ. Мойсей думає не про себе, а про народ. Особисто йому нічого не загрожує, Бог готовий від нього почати новий багаточисельний народ. Але Мойсей вірний своєму народу. Він готовий терпіти покарання разом зі всіма. В цьому він подібний до Бога, Який також не знищив людство після гріхопадіння, але дав ще один шанс і Сам став одним із нас.

Впевненість Мойсею дає не власний авторитет, але віра батьків. «Згадай Авраама, Ісаака й Ізраїля, слуг Твоїх, що їм клявся Собою цими словами: Розмножу ваше потомство, як зорі небесні, і всю ту землю, що обіцяв, дам нащадкам вашим…» Цей «історичний аргумент» діє не завжди. Іван Хреститель та Ісус відмовляли багатьом «дітям Авраама», які вимагали особливих привілеїв ради своїх батьків. Але тут, у випадку з Мойсеєм, є прохання, благання: не ради нас, ради батьків. Отці віри – то є справжні отці нації. Ради саме їх ВІРИ Бог готовий милувати народ. Не ради політиків, релігійних діячів, але ради праведників. Скільки їх, праведників, в нашій історії?

Більше про війну в Україні:

І написано в книзі Вихід: «…відвернув Господь те лихо, що надумав був навести на Свій народ». Бог може відмінити зло у відношенні до певної людини і цілих народів.

«Відверни ярість обурення Твого…». Ці слова мають бути нашою молитвою. Звичайно, український народ – не ізраїльський, але будь-який народ може стати Божим, якщо забажає Бога і буде слідувати Його завітам, і якщо в ньому знайдуться такі праведники-заступники, як Мойсей. В історії це повторювалося не раз. Бог міг помилувати Содом ради десяти праведників (Буття 18). Творець постійно шукав заступників для Ізраїля: «Я шукав між ними кого-небудь, що вимурував би мур та став передо Мною в проломині за цю землю, щоб Я не погубив її, – та не знайшов» (Єзекіїля 22:30).

Думаю що в Україні є молитовники, чи просто християни, які стануть на шляху Божого гніву і заступляться за свій народ. Питання майбутнього звернене до нас. Не потрібно запитувати Бога про те, що буде. Запитаємо себе, чи готові ми заступитися і боротися за свій народ?

Михайло Черенков 

Попередня стаття

Ще все попереду?

Наступна стаття

У Софії Київській відбулась молитва за мир в Україні

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *