Моє минуле, як туман

0
Поширень
Pinterest Google+

Моє минуле, як туман,
Що ліг на трави і розтанув.
Я в нім блукав – то був обман,
А так хотілось без обману.

Мені казали: є любов,
На серці маю лиш відбиток,
ЇЇ шукав і не знайшов,
А так хотілося любити.

Шукав добра, а бачив зло,
Що наповняло душу часто,
Гадав, в житті не повезло,
А так хотілось мені щастя.

І лиш тепер, з вершини літ,
Гріха зрікаючись свойого,
Збагнув, що люди на землі
Стають нещасними без Бога.

Сергій Рачинець

Попередня стаття

Душа з гріхом – безсила, безборонна

Наступна стаття

Прийдіть!

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *