Мир замість тривог

0
Поширень
Pinterest Google+

Це велике благословення – знати Бога і служити Йому. Адже кожного разу, коли ми звертаємося до Нього, Він слухає нас. Спокій наповнює душу тих, хто покладається на Бога.

Живемо у складному світі: війни, катаклізми, тероризм. Ці поняття стали настільки звичними, що мало хто здивується, якщо сьогодні в новинах почує про черговий теракт, або стихійне лихо. Життя стає все складнішим. У душу закрадається страх. Інформаційний простір настільки пронизаний жахом, що мимоволі стає моторошно.

Наш час великий та тривожний. Як вирватися із зачарованого кола страху? Хочеться спокою, але приходить тривога. Чекаєш миру, а приходить біда…

Однією з ознак останнього часу, за свідченням Біблії, буде саме тривога людської душі. Христос застерігав: «І будуть ознаки в сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль» (Луки 21:25).

Намагаючись якось заспокоїтися, люди придумали безліч так званих «ліків», які насправді не зцілюють душу: гороскопи, кіно та шоу різних сортів. Нам кожен день пропонують щось нове, щоб розслабитися. Але це мало допомагає. Більшість із запропонованого тільки відволікає на деякий час. І в цій круговерті серце людське особливо прагне ковтнути життя справжнього. Без бруду, зради, без неправди. Але де його знайти? Чим є життя – темним коридором чи тунелем, в кінці якого – світло? Як віднайти це світло?

Летять роки, а з ними поринає у вічність мрія. Залишаються тільки спогади минулих днів. І десь на рубежі п’ятого десятку починаєш розуміти, що більша частина днів прожита несвідомо і невідомо для кого. А майбутнє? – Воно видається підозрілим і викликає почуття болю та невпевненості.

Один чоловік з цього приводу ділився зі мною думками: «Хочеться заснути і не прокинутись. Просто забутися у вічному сні». Це було щире зізнання. І я подумав: невже для цього живе людина?

Ісус Христос сказав: «Мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Івана 14:27). Чому ж так багато страху, і серце в тривозі

Спеціалісти центру ЗМІ та зі справ суспільства постійно проводять моніторинг. Так, наприклад, щодо телепрограм було зроблено декілька цікавих спостережень. Виявляється, тільки за один день з шостої ранку до двадцять четвертої години ночі на десяти каналах кабельного та супутникового телебачення виявлено 2 605 сцен насилля, 202 вбивства, 6 пограбувань, 160 бійок, 10 відвертих сексуальних сцен, 302 повідомлення негативного змісту. Як ви думаєте, чи добре таке впливає на людину? Невже додає спокою і впевненості?

На жаль, молодь це спонукає повторювати «подвиги» кіногероїв. Саме це доводиться взнати в реальному житті. А захоплення Інтернетом?

Відомо, що найпопулярніші сайти далеко не відрізняються морально-етичними нормами.

Звичайно, не потрібно кидатися в крайнощі. Варто подумати, як технології двадцять першого століття мають впливати позитивно. Цінності формуються в середовищі, яке оточує нас. Що ми читаємо, дивимося, слухаємо? Це визначає наш завтрашній день.

Для того, щоби знайти рівновагу, отримати спокій, Слово Боже радить: «що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали… думайте про це!» (Филип’ян 4:8). Біблія рекомендує: «Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї» (1 Коринтян 15:33).

З цим важко не погодитися. Це аксіома. Якось моторошно дивитися на тринадцяти-чотирнадцятирічних хлопця і дівчину, що безсоромно цілуються на центральній вулиці міста. Їм байдуже, де вони і хто навколо них. Кажуть, що це «любов». Можливо й так, тільки в душі щось підказує, що насправді це ознака падіння моралі нашого суспільства. Це не голова думає, а гормони б’ють у голову.

А що далі при таких стандартах? Чекати на добрі результати не доводиться. В Україні понад 100 тисяч бездомних дітей, 150 тисяч дітей-інвалідів, 800 тисяч неповноцінних сімей. 60% народжених дітей – з вродженими відхиленнями розвитку, а 50% померлих за останні роки – це діти. Світові показники також не додають впевненості. Щороку помирають близько п’ятнадцяти мільйонів дітей, яким нема ще п’яти років. І близько одного мільйона починає займатися проституцією.

Ритм життя все прискорюється. Людина багато хоче, а ще більше не встигає. Заклопотаність стає способом життя, і кожен новий день приносить нові напруження. Не всі витримують. Не кожен може знайти своє місце в цьому житті. Виживають сильніші.

Як це не банально звучить, але сьогодні варто більше уваги приділити саме формуванню свідомості молодого покоління. Постійне звинувачення молоді дорослими не розв’яже проблем. Лише зауваження на невихованість не зупинять насилля. Неможливо стримати розбещеність простими розмовами про людяність, якщо у свідомості немає розуміння того, для чого це потрібно робити.

Більше про спокій:

Людина мусить мати серйозну спрямованість до Христа і має поставити Його центром всього свого буття. Мораль суспільства повинна ґрунтуватися винятково на християнських цінностях, навіть, якщо комусь це виглядає старомодно. Тільки це може змінити на краще тривожні роздуми про те, що бачимо навколо. Тільки «старе» Євангеліє Ісуса Христа несе в собі силу для позитивних змін. І тільки тоді взамін сьогоднішнім реаліям можна буде побачити значні зрушення і отримати навіть неочікувані результати.

Майбутнє твориться сьогоденням. «Що посієш, те й пожнеш» – це не народне прислів’я. Це біблійна істина. Давайте пам’ятати про те, що ми сіємо, щоби завтра пожинати. Бо так хочеться, щоб урожай приніс глибоке задоволення і спокій у кожну душу.
Будьте благословенні Господом, і хай Його спокій наповнює ваші серця!

Валерій Антонюк

Попередня стаття

До 2050 року число мусульман може зрівнятися з кількістю християн

Наступна стаття

Псалом 12 - Тарас Шевченко

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *