Коли тривога не дає заснути

0
Поширень
Pinterest Google+

Коли тривога не дає заснути,
Коли, здається, можна доторкнутись
Руками до липкої темноти,
І світло поглинають чорні діри,
Витягують з душі останню віру,
«Помилуй, Боже! Господи, прости!» –
Перебираю молитовні чотки.
Намисто грубе, а шнурок короткий.
Між нами прірва. Ні, не винен Ти.
Я – підривник. Ти – Майстер, Будівельник.
Бреду, немов єгипетський пустельник,
В безсонну ніч пісками суєти.

Засипані барханами руїни
Там, де могли б, достоту, в цю хвилину
Під зорями оазиси цвісти.

Світлана Касянчик

Попередня стаття

Дай Боже

Наступна стаття

Посміхнись! - Сергій Рачинець

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *