Блог Олександра В'ялова

Йоганн Кеплер

Йоганн Кеплер народився 27 грудня 1571 року в місті Вайль-дер-Штадт (неподалік від Штутгарта), що належало тоді до земель Священної Римської імперії. Обстановка в сім’ї не була оптимальною і не сприяла інтелектуальному розвитку.
Альберт Ейнштейн, який народився майже через 300 років після героя цього оповідання, сказав про нього: «Він жив в епоху, коли ще не було впевненості в існуванні якоїсь загальної закономірності для всіх явищ природи. Якою глибокої була у нього віра в таку закономірність, якщо, працюючи на самоті, ніким не підтримуваний і не зрозумілий, він протягом багатьох десятків років черпав у ній сили для важкого і клопіткого емпіричного дослідження руху планет і математичних законів цього руху!
Сьогодні, коли цей науковий акт уже відбувся, ніхто не може оцінити повністю, скільки винахідливості, скільки важкої праці і терпіння знадобилося, щоб відкрити ці закони і настільки точно їх висловити». Ейнштейн точно підмітив саму суть історії Йоганна Кеплера: титанічна праця, що чиниться в умовах нелюдських труднощів з вірою в досконалість встановлених Богом законів природи.
Йоганн Кеплер народився 27 грудня 1571 року в місті Вайль-дер-Штадт (неподалік від Штутгарта), що належало тоді до земель Священної Римської імперії. Обстановка в сім’ї не була оптимальною і не сприяла інтелектуальному розвитку. Батько майбутнього вченого – Генріх Кеплер – з дитинства відрізнявся брутальністю, упертістю, запальним і неврівноваженим характером. Одружившись з Катаріною Гульдерман, дочкою шинкаря, він створив сім’ю, в якій нерозуміння, грубість і сварки були нормою, що робило сімейну атмосферу нестерпно важкою і болісною як для батьків, так і для сімох дітей. Йоганн народився на світ недоношеною семимісячною дитиною. З народження він був крихким і хворобливим хлопчиком. Дивом виживши, підсліпуватий, він періодично страждав то від нападів лихоманки, то від шкірних хвороб, то від шлункових розладів. Коли йому виповнилося п’ять, він ледь не помер від віспи. Батько Йоганна, солдат-найманець, вважавший себе дворянином і згодом зниклий безвісти, думав, що доля сина – бути прислужником в сімейному трактирі. Мати ж, злиденне дитинство якої пройшло у тітки, спаленої за чаклунство, що не вміла писати і читати і підробляла ворожінням і траволікуванням була не в змозі дати своєму синові ані прикладу гідного життя, ані основ освіти, ані положення в суспільстві. Проте, саме від батьків приходять до Кеплера найперші, незабутні враження про красу і загадковості Всесвіту. Коли йому виповнилося шість, мати показала йому яскраву комету (1577), а ще через три роки батько взяв його з собою спостерігати місячне затемнення (1580).
Незважаючи на всі негаразди, невидима рука Провидіння з самого дитинства спрямовує Кеплера в світ освіти і науки. Закінчивши початкову школу, навчившись читати, писати і рахувати, Йоганн переходить на більш високий рівень – в латинську школу при монастирі Маульбронн, а після неї – в богословську семінарію. Бувши глибоко віруючим, він плекає у своїй душі мрію – стати служителем церкви. Успішне навчання створює сприятливі умови для надходження в Тюбингенский лютеранський університет, студентом якого Кеплер стає восени 1589. Отримавши ступінь магістра на факультеті мистецтв, до яких тоді зараховували математику з астрономією, він продовжує освіту на богословському факультеті. Як і раніше, навчання дається йому нелегко через постійні головні болі та напади лихоманки. Але інтерес до таємниць світобудови, підігрітий вивченою теорією Коперника, дає йому сили для продовження занять. І тут в його долі відбувається несподіваний поворот. Протестантська школа в Граці (на території нинішньої Австрії) звертається до університету з проханням порекомендувати їм вчителя математики, і вибір університетського сенату падає на Кеплера. Відправитися викладати, не закінчивши університет, – важке рішення, але Йоганн приймає його, заручившись дозволом повернутися в alma mater для завершення богословської освіти. Закоханий в математику й астрономію, Кеплер так і не став хорошим викладачем. Математика і астрономія, схоже, мало цікавлять його учнів, а пояснення молодого генія складні для їх ще не зміцнілого розуму. Крім того, оскільки разом з викладацькою посадою Кеплер отримав ще й посаду математика провінції, йому закидають в обов’язки складати для знаті астрологічні прогнози. До цього обов’язку Кеплер поставився специфічно. Будучи грамотним астрономом, він не визнавав прямого взаємозв’язку між розташуванням зірок і життєвими перипетіями «клієнтів», які зверталися до нього. Зокрема, він заявляв: «Люди помиляються, коли думають, що від небесних світил залежать земні справи». Разом з тим, намагаючись відшукати хоч якусь надбавку до мізерного платні (яка, до речі, не завжди виплачувалася), він використовував свою спостережливість і становив, часом успішно, деякі прогнози, «виправдовуючись» перед власним сумлінням міркуваннями про користь дурниці: «Звичайно, ця астрологія – дурна дочка, але, Боже мій, куди б поділася її мати, високомудра астрономія, якби у неї не було дурненькою дочки! Світ же набагато дурніший, такий дурний, що для користі цієї старої розумної матері дурна дочка повинна базікати і брехати. І платня математиків така мізерна, що мати напевно б голодувала, якби дочка нічого не заробляла».
Шість років, проведених в Граці, не проходять даремно. У 1596 р двадцятип’ятирічний Кеплер видає свою першу книгу – «Misterium cosmographicum» («Космографічна таємниця»). Рухомий теорією Коперника, Кеплер на підставі тих спостережень, що у нього є робить спробу пов’язати відстань планет до Сонця з правильними многогранниками, про які говорили древні греки. Він зіставляє орбітам п’яти відомих тоді планет (орбіту Землі він виділяв особливо) правильні багатогранники («Платонові тіла»). Орбіту Сатурна він представив як коло на поверхні кулі, описаної навколо куба. У куб у свою чергу була вписана куля, яка повинна була представляти орбіту Юпітера. У цю кулю був вписаний тетраедр, описаний навколо кулі, який представляв орбіту Марса і т. д. Галілео Галілей і Тихо Браге – провідні астрономи Європи, які отримали від автора по екземпляру нововиданої книги, високо оцінили його роздуми, хоча і не прийняли всерйоз надумані геометричні побудови і містичну нумерологію, з ними пов’язану. З тих пір Галілей веде з Кеплером жваве листування, а Тихо Браге навіть запросив молодого астронома до себе як співробітника.
Рік по тому, 27 квітня 1597, молодий учений одружується з Барбарою Мюллер фон Мулек, дочкою заможного мірошника. Подружжя добре ладнає один з одним, хоча Барбара ревниво ставиться до науки, колишньої всепоглинаючої пристрасті чоловіка. До того ж, їх перші двоє дітей – син і дочка – помирають від менінгіту в дитячому віці, а сама Барбара періодично страждає від нападів епілепсії. Нарешті, на довершення всіх негараздів, в католицькому Граці починаються гоніння протестантів. Загалом, все відбувається саме так, як сам Кеплер одного разу сказав про себе: «Людині цій на роду написано проводити час головним чином за рішенням важких завдань, що відлякують інших». В якості вирішення чергового складного завдання Кеплер, відмовившись перейти в іншу віру, втрачає обидві займані раніше посади і, зануривши все майно на дві підводи, спішно покидає місто, прямуючи до свого нового покровителя – Тихо Браге.
Новим притулком Кеплера з 1600 р стає Прага, а роботодавцем – імператор Рудольф ІІ, він подарував Кеплеру посаду придворного астронома. Проведені тут 10 років стануть найбільш плідними в житті вченого. Тут зав’язується дружба і співпраця Бразі і Кеплера. Старіючий Бразі відчуває, що сили зменшуються, і шукає соратника, готового скласти таблиці руху планет по накопиченим їм за роки спостережень даним. А Кеплер, натхненний можливістю перевірити свою теорію про правильні многогранники, шукає точні дані про рух планет. Він прагне виявити Божий задум, закладений в основу Всесвіту. Згадуючи роки навчання, він зазначає: «Я хотів стати теологом, але зараз я бачу, як Бог прославляється через мою працю в астрономії, так як небеса повідають славу Божу».
Протягом декількох років Кеплер старанно досліджує результати спостережень Бразі і приходить до висновку, що траєкторія Марса – еліптична, а не кругова. Крім того, він з’ясовує, що Сонце знаходиться не в центрі еліпса, а в одному з його фокусів. Таким чином, у великодні дні 1605 р учений відкриває закон, названий пізніше в його честь першим законом Кеплера: «Планета рухається по еліптичній орбіті, в одному з фокусів якої знаходиться Сонце». Продовжуючи роботу, він приходить до відкриття наступного, пізніше названого другим, закону Кеплера: «Радіус-вектор, що з’єднує планету і Сонце, за рівний час описує рівні площі». Це означало, що чим далі планета від Сонця, тим повільніше вона рухається. Астрономічні відкриття приводять Кеплера до висновку: «Світ Природи, Світ Людини, Світ Бога – всі три узгоджені між собою. Ми бачимо, що Бог, як архітектор, заклав основи світу згідно з порядком і правилами, і виміряв все точною мірою». Свої відкриття вчений видає окремою книгою, названою ним «Нова астрономія». Відносини до кеплерових еліпсів серед вчених було неоднозначним: багато хто, включаючи Галілея, їх відкинули. Взагалі, саме почуття неприйняття іншими себе самого і своїх відкриттів було добре знайоме нашому герою. Описуючи особисті переживання словами стороннього спостерігача, він зазначає: «Властиву йому дружелюбність вважають ознакою недалекого розуму, його ввічливість приймають за надмірну довірливість, побожність – за схильність до забобонів, веселу вдачу – за дурість, справедливий гнів – за напад сказу».
Паралельно з астрономією, Кеплер активно займається оптикою. У 1604 р він видає трактат «Доповнення до Вітелло», а потім, в 1611 р ще одну працю – «Діоптріка». Кеплер докладно описує заломлення світла, загальну теорію лінз і їх систем, вводить поняття «оптична вісь» і «меніск», першим формулює закон падіння освітленості, що обернено пропорційне квадрату відстані до джерела світла. Крім того, він вперше описує явище повного внутрішнього відображення при переході світла в менш щільне середовище, а також з’ясовує фізіологічний механізм зору, давши пояснення ролі кришталика і виклавши причини короткозорості і далекозорості. Проведені дослідження допомагають йому створити схему телескопічної підзорної труби (телескопа Кеплера), яка згодом витіснить з ужитку менш досконалий телескоп Галілея.
В цей час на сорокарічного Кеплера очікують нові випробування: у 1611 р солдати-найманці захоплюють Чехію і Рудольф ІІ зрікається корони на користь брата Матвія. Прагу захльостують насильство і епідемії. Старший син Фрідріх вмирає від віспи, дружина Барбара гине від тифу. Рятуючись від хаосу, який увірвався в життя, Кеплер двічі намагається отримати місце професора математики в Тюбингенському університеті, але обидва рази отримує відмову через свої політичні переконання щодо таїнства причастя, які ближчі до позиції Кальвіна, ніж Лютера. Затиснутий між двома віросповіданнями – католицьким і лютеранським, Кеплер 1612 р переїжджає в Лінц, де проведе наступні 14 років. За ним збережено посаду придворного математика (успадкована після смерті Тихо Браге) і астронома. Тут в 1613 р учений повторно одружується, взявши в дружини молоду 24-річну Сусанну Рейттінгер, дочку теслі, що стала на той час сиротою. У Йоганна і Сусанни народилися семеро дітей, вижили четверо. Кеплер особисто займається з дітьми, піклуючись також про їх релігійне виховання. Для більшого успіху в нім, вчений сам склав катехізис, який діти повинні були вивчати з метою пізнання Бога і прилучення до віри.
Незабаром, в 1617 р за звинуваченням у чаклунстві потрапила до в’язниці мати Кеплера. Звинувачення непросте: рік тому в Леонберзі, де жила літня Катаріна, були за тим же обвинуваченням спалені шість жінок. Звинувачення було змістовним і складалося з 49 пунктів: зв’язок з дияволом, богохульство, псування, некромантія та інше. Кеплер звертається до міської влади. Результат – мати спочатку відпускають, але потім знову заарештовують. Слідство тягнеться п’ять років. Нарешті, на суді, що почався в 1620 р Кеплер сам виступає захисником. У підсумку, через рік змучену жінку звільнили. А рік потому вона померла.
Можна тільки дивуватися, як за такої великої кількості негараздів Кеплер примудряється закінчити до 1618 року свою черговий працю – «Harmonice mundi» («Світова гармонія»). Він присвячує його Богу-Творцю і розвиває в ньому свою теорію про гармонію світу в геометрії, музиці й астрономії. Тут, крім іншого, він викладає закон, відомий сьогодні як третій закон Кеплера: «Квадрати зоряних періодів обертання планет відносяться, як куби великих півосей їхніх орбіт». Примітно, що саме цей закон послужив відправною точкою для відкриття Ньютоном знаменитого закону всесвітнього тяжіння. Завершивши роботу над своїм дітищем, Кеплер звертається в молитві до Бога: «Боже Великий, Ти розповсюджуєш світло Своє на землю і, піднімаючи нас до джерела Своєї благодаті, готуєш нам місце в променях Твого світла. Дякую Тобі за всі ті радості, які я випробував в спогляданні справ Твоїх. Ось я закінчив цю книгу, в якій полягають результати моїх праць. Я вклав в неї здібності, якими Ти наділив мене. Я повідомив людям про велич діл Твоїх. Я їм дав всі пояснення, якими мій кінцевий розум дозволив мені обійняти нескінченне. Я вжив всі свої старання для того, щоб піднятися до істини, але, якщо я, нікчемний черв’як, народжений і виріс в гріху, сказав що-небудь негідне Тебе, тоді, о Боже, навчи мене, як виправити мою помилку. Я молю Тебе не допустити мене до самообману цією працею, який присвячую Твоїй Божественній славі. Боже, прийми мене в лоно Твоєї благодаті і даруй мені милість, щоб праця ця ніколи не послужив би для зла, але лише для прославлення Твого імені і для порятунку душ».
Виконуючи заповіт Браге, Кеплер завершує роботу над таблицями, які він називає «Рудольфові» на честь свого колишнього покровителя. Робота проходить в умовах крайньої нестачі грошей на життя і на видання книги, в період посилилися гонінь на протестантів і подій Тридцятилітньої війни. Після нового імператорського указу 1625 р, що наказав усім протестантам перейти в католицизм або покинути місто і селянського повстання, що спалахнуло невдовзі, Кеплер залишає Лінц і перебирається на нове місце проживання. З цього часу він веде майже кочовий спосіб життя, переїжджаючи з одного міста в інше. Фінансове становище Кеплера залишається вкрай складним: імператорська скарбниця заборгувала йому 12000 гульденів.
У жовтні 1630 р Кеплер відправляється в Лінц в надії отримати від імператора невиплачений йому борг, але по дорозі, зупинившись у друзів, захворює лихоманкою і впадає в безпам’ятство. Незабаром після цього, 15 листопада 1630 року великий астроном вмирає, залишивши після себе багату наукову спадщину і епітафію на надгробку, складену їм заздалегідь: «Я небеса вимірював, нині тіні Землі вимірюю. Дух на небі мій живий, тут же тінь тіла лежить».

Більше про вчених християн:

На згадку про великого вченого були названі кратери на Місяці і на Марсі, астероїд 1134 Кеплер, наднова зірка 1604, описана ним, орбітальна обсерваторія НАСА, що виведена на орбіту в березні 2009 року і займається пошуком і дослідженням планет за межами Сонячної системи. Його ж ім’я носить університет в Лінці і станція Віденського метрополітену. При цьому, сам Кеплер ніколи не прагнув до особистої популярності, стверджуючи: «Оскільки ми, астрономи – жерці Всевишнього Бога, які читають книгу природи, нам личить піклуватися не про славу власного розуму, але перш за все про славу Бога».
Читайте головні новини “Слово про Слово” в соціальних мережах Facebook і Twitter

Читайте нас в Телеграм

Переклад: Тетяна Березна

[infobox title=’КУПИТИ КНИГУ “СПІВРОБІТНИКИ ТВОРЦЯ”‘]“Співробітники Творця” – це біографічний збірник життєписів знаменитих людей: вчених, композиторів, художників, педагогів, лікарів, державних діячів. Кожен з них – захоплююче свідоцтво того, як віра в Бога-Творця впливає на спосіб життя людини, допомагає її власникові усвідомити своє покликання, розвинути дані Богом здібності, принести багатьом людям користь, допомогу, радість і натхнення. Книга доступна дорослим і дітям, адресована студентам, викладачам, батькам, священнослужителям, а також всім, хто шукає приклад для себе або відповіді на хвилюючі питання віри, життя, творчості. Купити книгу[/infobox]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Олександр В'ялов

Закінчив фізичний факультет Харківського національного університету за спеціальністю «теоретична фізика», викладач фізики вищої категорії, вчитель-методист. Засновник приватної християнської школи «Початок мудрості» Автор книги «Вчені мужі Божі», “Співробітники Творця”.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button