Георг Мюллер – людина молитви

0
Поширень
Pinterest Google+

Георг народився 27 вересня 1805 року в Кроппенштадті. В шістнадцять років опинився в тюрмі. Бо програв і пропив гроші батька. Коли батько дізнався про це, то дуже розлютився. Він заплатив за хорошу освіту свого сина, сподіваючись, що той стане пастором. Але Георг, залишивши батьківський дім, щоби навчатися, вів поганий спосіб життя.

В’язниця не виправила його. Звільнившись, він продовжував жити по-старому. Тоді один із друзів умовив його піти на заняття із вивчення Біблії. І там Георг Мюллер віддав своє життя Господу Ісусу Христу.

У 1829 році він переселяється в Англію, поселяється в селі, приєднується до плімутської церкви і стає проповідником. Його проповіді були такими захоплюючими, що скоро церква виросла з 18 до 227 людей.

У 1835 році Георг Мюллер відкрив у Брістолі сирітський дім для бідних дітей. До цього в Англії сиротинці були лише для багатих дітей. Бідні діти залишалися на вулиці, або їх розподіляли в жахливі робітничі доми.

Георг Мюллер мав дві причини для відкриття сирітських будинків: він хотів опікуватися дітьми і показати, що Бог турбується про потреби кожної людини, яка повністю довіряє лише Йому одному.

Коли дім у Брістолі переповнився, Мюллер використав кошти, які Бог подарував йому, щоб придбати землю в області Аслей Даун, біля воріт міста. Там побудували п’ять великих будівель, у яких знайшли прихисток одночасно дві тисячі людей. І по вірі Георга Мюллера Бог чудесним чином турбувався про все, починаючи від їжі і закінчуючи грошима для будівництва.

До дня своєї смерті, 10 березня 1898 року, Георг Мюллер десяти тисячам хлопчиків і дівчаток подарував дім, виховання і освіту.

Абігаль Таусенд не була сиротою, але коли її сім’я переселилася до Брістоля, між її батьком і Георгом Мюллером зав’язалася міцна дружба. Аббі часто бувала з батьком в Аслей Даун, відвідуючи сирітський дім. Вона дуже полюбила сердечного джентльмена, який керував сиротинцем.

Одного разу вранці Георг Мюллер взяв Аббі за руку і сказав:
– Ходімо зі мною, ти побачиш, що наш Небесний Отець сьогодні зробить для нас.

Він повів її у довгу їдальню. Там були накриті столи, але не було їжі. І на кухні її не було, не було також грошей, щоб її придбати. Але діти-сироти стояли за своїми стільцями і терпеливо чекали початку сніданку.

– Діти, – промовив Мюллер, – вже скоро час іти до школи, давайте помолимось: Дорогий Отче, ми дякуємо Тобі за те, що Ти даси нам сьогодні їжу.

В той момент у двері постукали: там стояв місцевий пекар.

– Містере Мюллер, – почав той, – я не міг спати останню ніч. Мені чомусь здалося, що у вас немає хліба на сніданок, і Господь хоче, щоб я дав вам його. Отож, я встав о другій годині ночі і спік для вас свіжого хліба.

Георг Мюллер подякував пекарю і прославив Господа за Його турботу.

 Більше про відомих християн:

– Діти, – промовив він, – у нас не просто хліб, це Бог посилає нам рідкісне задоволення – свіжий хліб.

Незабаром у двері знову постукали. Цього разу за дверима стояв молочник, візок якого зламався прямо перед сирітським будинком.

– Я маю звільнити візка, перш ніж відремонтувати його. Чи не потрібно вам кілька бідонів молока для дітей?

Так маленька Аббі побачила, як Бог посилав дітям свіже молоко і хліб.

– Я бажала б, щоби Бог чув і мої молитви так само, як і ваші, містере Мюллер, – сказала вона.

– О, це Він зробить, – відповів Георг. – Ти повинна тільки просити у Нього.

Підготував Анатолій Якобчук

Попередня стаття

Молитва солдата

Наступна стаття

Найкоротша молитва

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *