Душа з гріхом – безсила, безборонна

0
Поширень
Pinterest Google+

Душа з гріхом – безсила, безборонна.
Отак було, і так сьогодні є.
Як лютий змій колись Лаокоона,
Нехай той гріх її не обів’є.

Невже на поглум і на вічні муки
Ти віддаси цю душу без жалю?
Візьми її, мов скрипку, ніжно в руки
І станеш враз подібним скрипалю.

Вона озветься голосом любові –
Співуча, чиста, сонячна, як вись…
За нею ти в одвіті перед Богом,
За неї у спокуті помолись.

Сергій Рачинець

Попередня стаття

О, що таке життя?

Наступна стаття

Моє минуле, як туман

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *