Чому я можу простити?

0
Поширень
Pinterest Google+

Світ непокоїть проблема ворожнечі. Палахкотять гарячі точки в багатьох регіонах планети – Афганістан, Чечня, Палестина, Македонія, Ірак, а тепер і Україна – сотні тисяч людей змушені залишити насиджені місця і вирушити на чужину, сповнені образи та жадоби помсти.

Тож, чи можливо прощати на початку третього тисячоліття?

Хтось жартівливо сказав, що прощення властиве лише богам, а люди спроможні тільки на помилки. Проте Біблія стверджує зовсім інше, навчаючи, що християни мають прощати своїх кривдників.

Звернімося до притчі про немилосердного боржника, записаної у 18-му розділі Євангелії від Матвія. У ній ми читаємо про принципи прощення.

По-перше, християнин повинен прощати саме тому, що він християнин 

«Петро приступив тоді та запитався Його: «Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?» Ісус промовив до нього: «Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!» (Мт. 18:21-22). З цього уривка бачимо, що християнські принципи стоять над законом, адже, згідно вчення юдейських рабинів, кривдникові належало прощати лише тричі.

Питаючись Христа, Петро виявив великодушність, згодившись пробачити братові, який згрішив, аж сім разів – цифра, яка означала повноту. Проте Петро, який поставив себе вищим за Закон, мабуть був неабияк приголомшений відповіддю Христа, який наказав прощати аж до сімдесяти разів по сім – чотириста дев’яносто разів. Чи готові ми, ті, що вважаємо себе християнами, керуватися у взаємовідносинах з людьми істинно Божими принципами? Чи згодні ми прощати без кінця-краю? Пам’ятаймо, що прощення є нашим християнським обов’язком.

Здається, Петро непогано виглядав у власних очах – такий собі шляхетний чоловік, удвічі милосердніший за Закон. Однак з уст Спасителя він почув зовсім інші слова.

А як прощаємо ми у нашому повсякденному житті? Колись Джон Кеннеді сказав: «Прощайте ваших ворогів, але не забувайте їхні імена». Може, ви вже втомилися прощати і вам до живого допекли образи ближніх? Тоді згадайте слова Христа про те, що прощення ніколи не повинно припинятися.

По-друге, християнин повинен прощати тому, що йому самому були прощені гріхи

Читаємо далі у притчі: «Коли ж цар почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: «Потерпи мені, я віддам тобі все!» І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його і простив йому борг» (Мт. 18:24-27). Боржник отримав прощення тому, що він нічим не міг собі зарадити у скруті. Сума, яку він заборгував, була велетенською – приблизно тридцять мільйонів доларів у сучасному еквіваленті, – і ніяких статків йому б не вистачило, щоб сплатити її. Його господареві теж було відомо, що ані майно боржника, ані його дружина та діти не допомогли б йому розрахуватися із цим незбагненно великим боргом, і він простив.

Бог подарував нам так багато – здоровий розум, свободу волі, чисте сумління, просто життя. Як ми використали цей дарунок? Чи зможемо ми повернути Богові те, що Він нам позичив? Нам не належить нічого, усе походить від Бога, але ми зухвало занапастили чимало з того, що Він нам подарував. Перед Ним ми безпорадні, але Він простив нам увесь важкий тягар гріха. То ж хіба у такому разі ми маємо право на непрощення? Як можемо ми бути скнарами і відмовляти у прощенні, якщо Бог нам уже простив набагато більше?

Далі у притчі читаємо про те, що господар простив боржникові його борг доостанку. Іноді важко уявити, що можливе прощення такого неймовірно великого боргу. Уявімо собі таку ситуацію: переді мною письмова дошка, геть уся списана крейдою. Мені потрібно ще щось написати на дошці, але оскільки не залишилося вільного місця, я беру до рук ганчірку і витираю дошку начисто. Так само і з прощенням. Згідно притчі, боржник нічогісінько не зробив для того, щоб заслужити прощення. Він просто визнав свою вину і став благати про ласку. Його пан змилосердився над ним.

Більше про прощення:

Якщо вас несправедливо образили і вам нелегко простити, згадайте про те, скільки вам уже простив Христос. Біблія також попереджає нас про те, що якщо ми не прощатимемо нашим винуватцям, то Бог не простить наших гріхів. Далі у притчі читаємо, що боржник, який відчув на собі такі неймовірні прояви благодаті, не зміг пробачити своєму винуватцеві мізерної суми. Тим самим він підписав собі вирок. «Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: «Рабе лукавий, я простий був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?» І прогнівався пан його, – і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів» (Мт. 18:32-35).

Якщо ми бажаємо отримати Боже прощення, ми мусимо від усього серця простити наших ближніх. Коли ми прощаємо, ми позбавляємося від тягаря, який гнітить нашу душу й отримуємо справжню свободу. Якщо ж бракує сили – просіть у Господа, і Він допоможе.

Якщо ж ви самі ще не одержали прощення гріхів, не баріться, покваптеся до Господа, адже Він чекає на вас і готовий подарувати вам Свої щедроти.

Олександр Чмут 

Попередня стаття

Не кради - чому ця тема варта вашої уваги?

Наступна стаття

Коли настане мир

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *