Бо час – не чекає – Сергій Рачинець

0
Поширень
Pinterest Google+

Чи спізниться небо
тебе прихистити колись,
Твої осушити
заплакані душу, зіниці?
Бо час, наче коні,
аж зоряна курява ввись!
І що йому – люди
чи їхні обмовлення ниці?

Чи спізниться небо?
Немає на відповідь слів.
Ти краще читай,
що написано в Божому Слові,
Коли беззаконня
на втоптаній в душу золі
Росте-проростає
і буйно колоситься знову.

Навіщо питати –
плекати в собі марноту,
Палити останні легені
пітьмою сипкою?
Читай ліпше Книгу –
щоденно, ту саму, святу,
І матимеш відповідь –
котра тебе непокоїть.

В спокуті схились на коліна,
і в ній просльозись,
Бо іншого й досі
на світі рятунку немає…
Чи спізниться небо?
Ти сам поспіши, не спізнись,
Бо час – не чекає…

Більше поезії Сергія Рачинця:

Сергій Рачинець

Попередня стаття

Не вбий себе - Олексій Дунаєв

Наступна стаття

Рада Церков закликає парламентарів скоригувати Податковий кодекс

Немає коментарів

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *