Проза

Благовістя янголятка

Маленький хлопчик одягнув теплий одяг, а потім сказав батькові: «Добре, тату, я готовий».
Його тато, пастор, сказав: «Готовий до чого?»
«Тату, пора виходити на вулицю і роздавати наші листівки». Тато відповів: «Синку, на вулиці дуже холодно і мрячить дощ».
Хлопчик здивовано подивився на батька і сказав: «Тату, але людям потрібно дізнатися про Бога навіть в дощові дні». Тато відповів: «Синку, я не піду на вулицю в таку погоду». З розпачем хлопчик сказав: «Тату, можна мені одному? Будь ласка!”
Його батько трохи повагався, а потім сказав: «Синку, ти можеш йти. Ось листівки, будь обережний».
“Дякую тату!”
І з цим син вийшов під дощ. 11-річний підліток пройшов по всіх вулицях села, роздаючи листівки людям, яких він бачив.
Після двогодинної прогулянки під дощем і в холодну погоду з останнім флаєром в руці він зупинився в кутку, щоб подивитися, чи не побачить він кого-небудь, кому дати листівку, але вулиці були абсолютно порожні. Потім він повернув до першого побаченого дому, підійшов до вхідних дверей, кілька разів торкнувся дзвінка і чекав, але ніхто не вийшов.
Нарешті хлопчик повернувся, щоб піти, але щось зупинило його. Хлопець повернувся до дверей і почав дзвонити й сильно стукати кулаками у двері. Він продовжував чекати. Нарешті двері  обережно відкрили.

Жінка з дуже сумним поглядом вийшла і ніжно запитала:
“Що я можу зробити для тебе, синку?”
З сяючими очима і яскравою посмішкою підліток сказав:
«Леді, вибачте, якщо я вас засмутив, але я просто хочу сказати вам, що Бог дійсно любить вас і що я прийшов, щоб дати вам мій останній флаєр, в якому говориться про Бога і Його велику любов».
Хлопчик дав їй флаєр.
Вона просто сказала: «Спасибі, синку, благослови тебе Бог!»
Наступного недільного ранку пастор був за кафедрою і, коли почалося служіння, він запитав:
«У когось є свідчення або щось, чим ви хотіли б поділитися?»
У задньому ряду церкви обережно встала жінка похилого віку. Коли вона почала говорити, її очі засяяли:
«Ніхто в цій церкві не знає мене. Я ніколи не була тут, минулої неділі я навіть не була християнкою.
Мій чоловік помер якийсь час назад, залишивши мене одинокою в цьому світі. Минула неділя була особливо холодною і дощовою, і це також було в моєму серці: що в той день я підійшла до кінця дороги, бо у мене не було надії і я не хотіла більше жити.
Потім я взяла стілець і мотузку і піднялася на горище мого будинку. Я прив’язала один кінець мотузки до крокв даху; потім я залізла на стілець і обернула інший кінець мотузки навколо моєї шиї.
Потім я встала на стілець. Я стояла на стільці так самотньо і з розбитим серцем, що вже збиралася кинутися зі стільця, коли раптово почула гучний стукіт у двері.
Я подумала: «Я почекаю хвилину, і хто б це не був, піде».
Я чекала і чекала, але стукіт у двері ставав все голосніше і голосніше з кожним разом. Він став такий гучний, що я більше не могла його ігнорувати.
Я думала, хто це може бути? Ніхто ніколи не підходить до моїх дверей і не відвідує мене!
Я зняла мотузку зі своєї шиї й підійшла до дверей, в той час, як дзвінок ще дзвонив і у двері продовжували стукати.
Коли я відкрила двері, я не могла повірити тому, тому що бачили мої очі, перед моїми дверима було саме сяюче й ангельське дитя, якого я ніколи не бачила.
Він так посміхався, я ніколи не зможу це описати! Слова, які вийшли з його вуст, змусили моє серце, мертве так давно, повернутися до життя, коли він сказав ГОЛОСОМ херувима «Леді, я просто хочу сказати вам, що Бог дійсно любить вас». Коли маленький ангел зник між холодом і дощем, я закрила двері й прочитала кожне слово флаєра.
Потім я пішла на горище, щоб прибрати стілець і мотузку. Мені вони більше не потрібні. Як бачиш. Тепер я щаслива дочка Царя.
Оскільки хлопчик, коли він йшов, прямував до цієї церкви, я особисто прийшла подякувати тому маленькому ангелу Божому, який прийшов дуже вчасно і, фактично, щоб врятувати моє життя від вічності в пеклі. І замінити його вічністю в присутності Бога».
У церкві всі плакали.
Пастор спустився з кафедри на першу лаву спереду, де сидів маленький ангел; він взяв свого сина на руки й нестримно плакав.
Не дозволяйте цьому посланню померти від холоду; після прочитання, передайте його іншим. Пам’ятайте, Боже послання може зіграти велику роль в чиємусь житті, ніколи не бійтеся поширювати його.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button